Тема твору: Образ Петербурга

Багато великих письменникiв 19 столiття зображували прекрасне мiсто
Петербург, видне мiсце вiн займає й у добутках Ф. М.
Достоєвського, але вiн не говорить про його чудовi будинки, про
красу самого мiста, Федiр Михайлович як би заглядає усередину
бедних будинкiв, де в жахливих умовах живуть героï його роману
Злочин i покарання. У добуток ми зустрiчаємося iз чорними сходами,
облитими помиями, дворами — колодязями, що нагадують душогубку,
мiсто облуплених стiн, нестерпноï духоти й зловонья, це мiсце, у
якому неможливо бути здорових, добрим, повним сил. Вiн душить i давить.
Письменник нiколи не показує краси Петербурга. Природи майже нi, а
якщо й зустрiчається, то тiльки акцентується ïï
вiдсутнiсть в iнших мiсцях. Бiля природи вiдбуваються дивнi речi: у снi
пiд кущем Раскольникову сниться страшний сон про жорстокiсть, про
загибель безвинноï iстоти
Особлива увага придiляє Достоєвський не просто опису вбогих
умов кiмнат, але також звертає увагу на заходи й символiчнi
кольори. Вiн використовує жовтi, зеленi й сiрi кольори, але
взагалi в романi домiнує жовтий колiр — символ хвороби,
убогостi, злиденностi життя. Жовтi шпалери й меблi жовтого кольору в
кiмнатi баби — процентщици, желто вiд постiйного пияцтва особа
Мармеладова, жовта схожа на шафу або скриню коморка Раскольникова, удома
пофарбованi в желто — сiрий колiр. Соня Мармеладова пiшла по
жовтому квитку, жiнка — самогубець iз жовтою особою Цi деталi, а
також жовчне мiсто вiдбивають безвихiдну атмосферу iснування головних
дiючих осiб добутку, є провiсниками недобрих подiй. Однак у романi
ми знаходимо й зелений колiр, колiр фамiльного Мармеладовского хустки.
Ця хустка, як хрест, носить Катерина Iванiвна, а пiсля ïï
смертi й Софiя Мармеладова. Вiн персонiфiкує й страждання, якi
випадають на частку його володарок, i ïхню спокутну силу. Умираючи,
Катерина Iванiвна вимовляє: Бог сам знає як я
страждала… Вiдправляючись за Раскольниковим, що йде визнаватися в
злочинi, Соня надягає на голову ця хустка. Вона готова прийняти на
себе страждання й надолужити цим провину Радиона. В епiлозi, у сценi
вiдродження Раскольникова Соня з'являється все в цiй же хустцi, що
змарнiла пiсля хвороби. У цей момент зелений колiр —
символiзує страждання й надiï головних героïв роману
Достоєвський у своєму добутку показав мiсто, у якому
зароджується капiталiзм, коли люди, що не зумiли пройти через
соцiальний перелом. Петербург є також i дiючою особою роману,
спiвучасником страшного злочину Раскольникова, i свiдком його каяття.
Отже, можна зробити висновок, що для Достоєвського Петербург
— мiсто вбивства, убогостi й людськоï самiтностi