Драматургiя I Кочерги — Свiччине весiлля

Драматургiя I Кочерги помiтне явище в антологiï укр. лiт ри 20
столiття. Вiн пройшов тернистий шлях вiд театрального критика, що писав
комедiйнi фарси росiйською мовою, до глибоко нацiонального драматурга,
що усвiдомлював роль своïх творiв для осмислення складноï
iсторiï народу. У його пєсах, про що б вони не були (Свiччине
весiлля, Майстри часу, Ярослав Мудрий ), завжди присутнi гострi
конфлiкти, поставленi глибокi морально фiлософськi проблеми, але завжди
є щось вiд казки . Iван Кочерга в одному з кращих творiв —
пєсi Свiччине весiлля, не збирався замикатись на суто iсторичному
описi подiй. Навпаки, вiн бачив перед собою значно ширше мистецьке
завдання: На цьому мальовничому тлi створити узагальнений боротьби
Украïни за свою волю i самобутню культуру.
У драматичнiй поемi Свiччине весiлля доля подiльського майстра Iвана
Свiчки переплитається з долею Украïни, поєднуючи
особисте i вiчне. Перед читачем постають картини Києва, початку
16ст., коли литовськi князi намагалися придушити будь-яке прагнення
народу до волi, жанр обрано письменником не випадково: обсяг поеми
дає можливiсть вiдтворити широку панораму подiй, а особистi
моменти з життя героïв надають драматизму епiчнiй оповiдi. Проблема
вищоï краси, як ïï бачить i розумiє митець, —
у народнiй боротьбi та самопожертвi заради високих iдеалiв. Ця проблема
знаходиться в епiцентрi твору. Кочерга використовує прийом
драматичного протиставлення двох таборiв, Подолу i Верхнього мiста, для
загострення основного конфлiкту. Наскрiзним i символiчним є образ
Свiчки, вогню. Навколо свiтла волi для боротьби, для боротьби за нього
збираються подiльськi цеховики Чiп, Коляндра, Передерiй. Власне,
формальним приводом для конфлiкту, який розгортає дiю, є
заборона свiтити свiтло у Києвi. Пани бенкетують, а люди змушенi
сидiти в темрявi: без свiтла, в темних хатах, як кроти. Киïвськi
ремiсники, змальованi Кочергою правдиво i переконливо, уособлюють
Украïну, що бореться. Подiя вирує тому, що вбачає у
жорстоких наказах Воєводи пряме зазiхання на своï права та
привiлеï, спробу перетворити вiльних громадян на покiрних рабiв.
Деякi з них, Кожумяка Чiп та Золотар Передерiй, закликають дати гiдну
вiдсiч поневолювачам.
Центральним образом у портретнiй галереï подолян став образ Iвана
Свiчки. Автор змальовує його у рiзних ситуацiях, тому персонаж не
перетворюється на шаблон. Перед читачем людина з сильним
характером, що знає свою мету. Вiн прекрасний майстер, закоханий у
витвори своïх рук. Високий злет його душi викликає повагу i
любов до нього простих цеховикiв, якi гуртуються навколо героя у
протидiï представникам влади. Зрозумiло, що людинi з нещирою душею
не довiрятимуть. Певний романтизм властивий йому у справi боротьби, вiн
вiрить, що саме любов пориває людей на подвиг, на борню, на бiй.
Для Свiчки особисте й громадське завжи поруч, герой не
розумiє свого щастя без визволення мiста вiд гнiту володарiв. Адже
це рабство
не тiльки фiзичне, а перш за все духовне:
Тодi весiлля справлю я своє,
як все Подольє свiчками засяє.
Свiчка, надiлений неабияким розумом, мислить ширше, нiж його товаришi,
вiн дбає передовсiм про iнтереси громади. Його мужнiсть i висока
моральна стiйкiсть зумовленi вiрою в торжество волелюбних iдеалiв. На
закиди Воєводи увязнений Свiчка впевнено вiдповiдає:
Немає в свiтi бурi, щоб огонь
Могла задути вiчний та правдивий.
Цей вiчний вогонь свободи i справедливостi у серцi народу негасимий.
Хоча спочатку подоляни пробують здобути перемогу мирним шляхом, не
вдаючись до зброï. В цьому епiзодi ще вiдлунює вiчна вiра
народу в доброго пана. Однак Свiчка i його товааришi переконуються, що
за волю й правду треба боротися.
Поруч iз I.Свiчкою його наречена Меланка . Автор використовує
традицiйнi художнi засоби змальовуючи образ дiвчини, що йде за коханим
на боротьбу, зберiгає вiрнiсть i в найстрашнiшi хвилини. Кращi
якостi душi Меланки проявляються в ïï конфлiктi з князем
Ольшанським.Коли вiн ставить ïï перед вибором: смерть Свiчки
чи кохання князя — заради життя дорогоï людини, Меланка йде
за князем. Перед читачем образ, в якому втiлено найкращi риси укр.
жiнки. За авторським задумом, Меланка це поетичний символ Украïни,
щоз тьми вiкiв та через спiльний бур пронесла живий вогник
своєï душi. Вiд слiв i обурення, адже дихати народу не дають,
до бунту проти Замку такий шлях Подолу. Замок Воєводи
символiзує для цеховикiв ïхнiх гнобителiв, у його зруйнуваннi
бачать вони мету своєï боротьби. Поруч зi Свiчкою у цiй
боротьбi Тетяна i Чiп, Передерiй, що ослiп через вiсутнiсть свiтла. Вiн,
гинучи в бою за загальну справу, вперше почуває себе цiлком
щасливим i нiби прозрiває. Драматург показує, що саме
боротьба проти реальноï загрози рабства стає тiєю
спiльною справою, яка згуртовує представникiв рiзних цехiв. За
Свiччине весiлля! цi рядки стали лозунгом киян i рефреном твору. Свiчку
визволяють iз замку, i у смертельному двобоï вiн убиває князя
Ольшанського. Звичайно, як для свого часу, герой поеми занадто свiдомий,
мова його звучить патетично i навiть вишукано, з використанням
високоï лексики. У цьому данина часовi написання твору (30-i роки)
i данина романтичним iдеалам зображення таких героïв.
На вартi патрiщiанських прав i привiлеïв стоять жорстокий
Воєвода, пiдступний князь Олбшанський, староста Шавула. Всiх
ïх обєднує ненависть до простого люду i вiчний страх
перед народним гнiвом. Навiть комендант Замку, вiрний охоронець
вельможного спокою, проклинає гнiздо насильства, намагаючись
виступити проти Воєводи. Автор не шкодує чорноï фарби,
створюючи збiрний образ зла, а кожен з представникiв киïвськоï
верхiвки додає до нього своïх рис. Романтичний конфлiкт добра
i зла, покладений в основу розвитку сюжету, вирiшується цiною
великих жертв на користь добра i волi.
Драматична поема С.в.присвячена подiям давнiх часiв, але пiднятi в нiй
проблеми завжди актуальнi. Боротьба людей за особисте щастя невiдривно
повязана iз завоюванням щастя для всiх. Автор переконаний у цiй iстинi i
приводить до такого ж висновку читача. Лiтературнi героï I.Кочерги
це весь укр. народ, уособлення вiри письменника, у духовнi можливостi
цього народу, у його свiтле майбутнє:
Хоч не менi для вiльного народу
Колись зоря займеться свiтова.