Якби я залишився сам на безлюдному островi
Як Робiнзон Крузо, я люблю море, але бачу його рiдко. Ми живемо в мiстi,далеко вiд тих мiсць, звiдкiля вiдпливають у далекi краïни кораблi,
де кричать чайки й пахне рибою i водоростями. Але часто уявляю собi, що
подiбно до Робiнзона Крузо, опинився на безлюдному островi…
Коли я отямився, море вже не штормило. Наближався вечiр, i треба було
подаумати про ïжу i нiчлiг. Я набрав хмизу, послав свою куртку i
прилiг. Було твердо i незручно. Я довго не мiг заснути мучив голод. Десь
удалинi прокричав якийсь птах. Менi стало страшно.
Вранцi я став мiркувати над тим, що менi тепер робити. По-перше, треба
подбати про ïжу. Це, як менi здавалося, буде нескладно: у морi
повно риби, горiхи, ягоди, пташинi гнiзда, де можна знайти яйця. Адже
саме ïх почав ïсти Робiнзон, коли привезенi з корабля припаси
скiнчилися. По-друге, третi,i розкласти вогонь, знайти яку-небудь
посудину, щоб зварити юшку… Але ж на безлюдному островi! Звiдкiля
тут посудина? Навiть бляшанки не знайти…
Я розпочав обстежувати мiсцевiсть. У заростях дикоï лiщини назбирав
горiхiв. Наткнувся на кущi з ягодами, схожими на суницi. Що робити далi?
Звичайно, порадником тут може бути тiльки Робiнзон Крузо. Вiн побудував
собi i тло, сам спорудив собi меблi. Я знаю, що Робiнзон робив iз глини
посуд. Вiн чинив собi одяг, навiть виготовив парасольку. За прикладом
Робiнзона я мав би приручити диких кiз, вирощувати злаки. Але я цього
нiчого не вмiю. У мене немає необхiдного життєвого досвiду,
знань, майстерностi. Це вiдразу повертає мене до реальностi у свою
облаштовану мiську квартиру. Страшно подумати, цю я мiг би опинитися сам-
один, без батькiв i друзiв, навiть у цьому сучасному мiстi.
Щоб не розгубитися в життi, як Робiнзон, менi треба ще багато чого
навчитися. Адже на незаселеному островi менi довелося б стати i
будiвельником, i кухарем, i кравцем, i рибалкою, i навiть лiкарем!
