КОГНIТИВНI ОСОБЛИВОСТI ПРОДУКУВАННЯ ПОРАДИ
У процесi мовленнєвоï комунiкацiï вiд мовця до слухача
не просто передаються якiсь готовi одиницi, мовленнєвi структури
iз готовим семантичним змiстом, процес передачi iнформацiï завжди
супроводжується когнiтивними процесами, якi лежать в основi
мовного спiлкування [Конрад 1985: 351]. Адже спiлкування як спiльна
мовленнєва дiяльнiсть передбачає процес взаємноï
iнтерпретацiï спiврозмовниками висловлювань один одного з метою
визначення ïхнього когнiтивного змiсту. Когнiтивна теорiя вживання
мови вiдкриває доступ до процесiв, якi забезпечують продукування,
розумiння, запамятовування та iншi види когнiтивного опрацювання
висловлювання, а також пояснює, як проходить планування,
вiдтворення, розумiння мовленнєвих актiв [Дейк 1989]. Вiдтак,
визначення основних характеристик висловлювань поради, якi є
Обєктом нашого дослiдження, у мовленнi неможливе без
компонентiв, що формують когнiтивний аспект висловлень.
Висловлювання поради у сучаснiй англiйськiй мовi неодноразово привертали
увагу лiнгвiстiв. Так, дослiджувалась прагматична варiативнiсть поради
[Шеловських 1996], пiдлягали аналiзу структурно-семантичнi особливостi
висловлень iз концептом порада [Бондарєва 2005], оцiнка у
мовленнєвому актi поради була предметом дослiдження Р. В.
Нiкiфоровоï [Нiкiфорова 1989]. Однак недостатню увагу було
придiлено вивченню когнiтивних особливостей продукування висловлень
поради, що i обумовлює Актуальнiсть Нашоï статтi.
Метою дослiдження є iдентифiкацiя смислового комплексу,
який обумовлює породження висловлювання поради.
Досягнення мети планується за рахунок розвязання таких
Завдань: встановлення когнiтивних умов конструювання
висловлювання поради, що повязанi iз особливостями розумiння
ïï слухачем, та процесу продукування спонукання мовцем з
позицiï когнiтивних засад.
Надаючи пораду, мовець прагне за допомогою вибору вiдповiдних вербальних
i невербальних засобiв привернути увагу свого партнера по комунiкативнiй
iнтеракцiï, змусити його себе слухати, досягти не лише розумiння,
але й виконання адресатом спонукуваноï дiï. Адресат,
сприймаючи висловлювання, спроможний спрогнозувати подальший змiст та
проаналiзувати задум адресанта. У мовця, аби вiн мiг надати пораду,
має конструюватися ментальне уявлення про те, у яку ситуацiю
потрапив адресат. Тому реферована стаття на даному етапi
передбачає розгляд особливостей отримання iнформацiï
адресантом про ситуацiю, яка склалася навколо адресата, що в результатi
каузує надання першим поради своєму спiврозмовниковi.
Iлюстративний матерiал засвiдчив про iснування наступних джерел
отримання адресантом iнформацiï про свого спiврозмовника:
1) вербальна iнформацiя, отримана власне вiд адресата:
А) пряме (питання), прямий запит поради;
Б) непрямий запит (адресат непрямо розповiдає про те, що з ним
сталося);
2) поведiнка адресата:
А) у момент (розмови) надання поради (спiввiдноситься iз теперiшнiм
часом); Б) поведiнка адресата iз позицiï минулого часу.
Вiдтак, отримана iнформацiя вербальним чином безпосередньо вiд адресата
через запитання/прохання
Останнього надати йому компетентну пораду знаходить вiдображення у
психiцi адресанта. Iз почутого питання адресант виокремлює ту
систему iнформацiï, яка допомагає йому iдентифiкувати
подiï, що склалися навколо спiврозмовника. Важливим є те, що
вiдображення свiту у психiцi субєкта завжди опосередковане
внутрiшнiми та зовнiшнiми процесами дiяльностi. Дiяльнiсть, як основа
взаємодiï мiж субєктом i обєктом, пояснює
рiзнi вiдображення в психiцi рiзних iндивiдумiв одного i того ж самого
обєкта, стану, якостi i т. п., тому що вони вiдображаються у
свiдомостi з того боку, з якого вони мають значення для його дiяльностi
[Левицький 1999: 115]. Отже, вже на даному етапi отримана iнформацiя
асоцiюється iз тими знаннями, якi стали вiдомi адресанту ранiше.
Тому при прямому запитi адресатом надати йому пораду адресант
вирiзняє iз його концептуальноï картини свiту iнформацiю,
релевантну для вирiшення iснуючоï проблеми, яка виникла на даний
момент у спiврозмовника. Окрiм того, поставлене питання адресата прямо
вказує на потребу надання поради. Схожа ситуацiя
спостерiгається у випадку, коли адресат висловлювання описує
подiï, якi сталися з ним i якi каузують потребу у порадi, про що в
силу рiзних обставин адресат не може прямо сказати адресантовi. Вiдтак,
адресант отримує необхiднi данi iнформацiï для вираження
висловлювання поради, тобто йдеться про вичленовування концептуальних
знань, спiввiднесених iз iснуючою проблемою.
Джерелом отримання iнформацiï про необхiднiсть надання адресантом
поради своєму спiврозмовниковi може слугувати в окремих випадках
власне поведiнка адресата, щодо якоï iснує вiрогiднiсть
розгляду iз позицiй минулого i теперiшнього часiв. За умови перспективи
минулого часу поведiнка адресата розглядається як така, наслiдки
якоï викликали або ж створили певний концепт у картинi свiту
адресанта, котрий має безпосередню паралель iз тою
ситуацiєю, яка асоцiюється з нагальною потребою надання
поради.
З iншого боку, вчинки адресата iз перспективи теперiшнього часу
трактуються як неадекватна поведiнка спiврозмовника пiд час
безпосередньоï iнтеракцiï, що викликала у свiдомостi
субєкта висловлювання необхiднiсть (надання поради) вираження
спонукання.
Отже, концептуалiзацiя всiєï ситуацiï спiлкування
ґрунтується не на обовязковому контактi iз спiврозмовником,
але й мовець може отримати iнформацiю про ситуацiю або усвiдомити, чи то
змоделювати ïï на основi знань, якi зберiгаються у його
памятi, а, крiм того, i вiдтворити в результатi весь хiд справ
[Левицький 1999: 116].
Наприклад:
Elinor looked at him with greater astonishment than ever. She began
to think that be must be in liquor; the strangeness of such a visit,
and of such manners, seemed no otherwise intelligible; and with this
impression she immediately rose, saying,
Mr. Willoughby, I
advise you at present to return to Combe. I am not at leisure to
remain with you longer. Whatever your business may be with me, will
it be better recollected and explained tomorrow.
I understand you, he replied, with an expressive smile, and a
voice perfectly calm;
yes, I am very drunk. A pint of porter
with my cold beef at Marlborough was enough to overset me.
[Austin1950: 580]
У даному прикладi мовець став свiдком неадекватноï поведiнки
слухача у результатi спянiння останнього. I аби не сталось чогось
непередбачуваного, адресат вдається до поради, у якiй
висловлює думку, що слухачевi краще повернутися додому. Тобто
мовець не просто конструює уявлення на основi вiзуальних даних
(поведiнки адресата), а, швидше, iнтерпретує вчинки
спiврозмовника. Очевидним стає те, що, розумiючи реальнi
подiï та мовленнєвi явища, людина спроможна сконструювати
ментальне уявлення, особливо нею осмислене, лише за умови, що вона
володiє бiльш загальними знаннями про такi подiï. I для того,
щоб iнтерпретувати поведiнку людини, як такоï, що знаходиться у
нетверезому станi, потрiбно мати бiльш загальнi знання. Звiдси
випливає, що мовець може iнтерпретувати вчинки адресата у свiтлi
минулого досвiду, для якого були характернi аналогiчнi подiï, i
який може обумовити формування бiльш загальних знань. Адресат, як
бачимо, у свою чергу слiдує наданiй йому порадi, конструюючи
уявлення на основi вербальних даних, i приходить до висновку, що
причиною такоï поради стало саме його спянiння.
Як бачимо, минулий досвiд людини формується на основi щойно
отриманоï iнформацiï, яка при iснуючiй необхiдностi
виокремлюється як один iз засобiв i умов виконання процесу
мислення. Отже, минулий досвiд є iнформацiйною базою мислення,
котра iснує у памятi людини, адже людська память вважається
когнiтивною здiбнiстю утримувати у мозку iнформацiю про свiт i про
самого себе, зберiгати накопичений досвiд i знання у виглядi когнiтивних
i ментальних репрезентацiй як певних структур представлення знань i
оцiнок, упорядковувати весь цей масив знань, щоб полегшити доступ до
нього [Кубрякова 1997: 114]. Згiдно з О. С. Кубряковою [Кубрякова 1991:
96], збереження певних концептiв концептуальноï системи є
своєрiдним устроєм, який фiксує людський досвiд, вже
вiдкладений при створеннi уявлень i понять, є внутрiшнiй лексикон.
Варто зазначити, що лексикон це швидше процес, а не склад у памятi
людини, що спiввiдносить концепти i поняття з мовними знаками, i крiм
того вiдрiзняє семантичнi уявлення для окремих сутностей i
вiдношень мiж ними. Це тим самим пiдкреслює динамiчний рухливий
характер лексикону [Кубрякова 1986].
Отримуючи деяку нову iнформацiю, людина конструює уявлення про
неï, i в такий спосiб поповнює свою свiдомiсть, розвиваючи
мислення, i вiдповiдно вдосконалює свою мовну i комунiкативну
компетенцiю. Уявлення про невiдому ранiше iз власноï практики
ситуацiю, в якiй опинився адресат, може бути помилковим. Але, якщо дана
ситуацiя цiкава для мовця як помiчника у вирiшеннi iснуючих проблем (чи
то проблеми), то виникають обставини, якi дають можливiсть мовцевi
вступати в контакт i на практицi перевiрити правильнiсть свого судження.
Результатом цього процесу можуть бути внесенi корективи у концептуальну
структуру свiдомостi мовцем. Особливо це стає вiдчутним завдяки
аргументативнiй частинi поради.
Наприклад:
In Ten Minutes The
Doctor Came Briskly
Out.
Your man,he said promptly,
is asAnywhere. Of course I didn't examine for the
sound as a new dollar. His lungs are better than mine. Respiration,
temperature, and pulse normal. Chest expansion four inches. Not a
sign of weakness
bacillus, but it isn't there. You can put my name to the diagnosis.
Even cigarettes and a vilely close room haven't hurt him. Coughs,
does he? Well, you tell him it isn't necessary. You asked if there is
anything we could do for him. Well, I advise you to set him
digging postholes or breaking mustangs. There's our team ready.
Good day, sir. And like a puff of wholesome, blustery wind the
doctor was off. Raidler reached out and plucked a leaf from a
mesquite bush by the railing, and began chewing it thoughtfully.
[O. Henry 1992:87]
Перш нiж надати пораду, мовець у наведеному прикладi осмислює
iнформацiю, необхiдну для винесення остаточного дiагнозу стану здоровя
пацiєнта, про якого йдеться, залучаючись бiльш вузькою
спецiалiзацiєю своïх професiйних знань, що у пiдсумованому
виглядi, як бачимо, знаходить свою вербальну реалiзацiю. У
Даному випадку власне характеристика дiагнозу хворого є
аргументацiєю поради, яка надається. Подiляючи точку зору iз
А. Д. Бєловою [Бєлова 1997: 10] щодо сутi когнiтивноï
властивостi аргументацiï, ми вважаємо, що у наведеному
прикладi аргументацiя спричинила змiну структури знань не тiльки
слухача, але й самого мовця. Так, стає зрозумiлим, що адресат до
моменту, коли вiн почув винесений лiкарем дiагноз, був переконаний у
тому, що пацiєнт перебуває у дуже тяжкому станi, про що i
засвiдчує ремарка автора: Raidler Reached
Out And Plucked
A Leaf From A
Mesquite Bush By
The Railing, And
Began Chewing It
Thoughtfully. Вочевидь, почуте викликало у адресата
здивування i спонукало його задуматися над iснуючим станом речей.
Вербалiзуючи своє ментальне уявлення про стан здоровя, мовець це
робить не тiльки як лiкар, але й як проста людина: адже очевидною
є експлiкацiя його внутрiшньоï когнiтивноï
iнформацiï власне його ставлення до винесеного дiагнозу, яке носить
прагматичний вiдтiнок заздростi His Lungs
Are Better Than
Mine. Тому то i висловлювання поради тут носить
вiдчутний iронiчний характер. Таким чином, аргументацiя, будучи
сукупнiстю процедур над моделями свiту обох iнтерактантiв даноï
ситуацiï, обумовила мiж ними перерозподiл наборiв знань на основi
внутрiшньоï когнiтивноï iнформацiï. Вiдтак, адресат i
мовець вiдкривають для себе цiлком нову iнформацiю, причому перший за
рахунок почутоï вербальноï iнформацiï вiд спiврозмовника,
а другий завдяки своïм судженням виявляє, що його стан
здоровя значно гiрший, анiж у пацiєнта, який знаходиться у нього
на лiкуваннi.
Не менш важливе значення в обробцi iнформацiï, що реферує до
надання поради, вiдiграє ментальний простiр субєкта
висловлювання. Ментальний простiр є областю, котра
використовується для обєднання того чи iншого рiзновиду
iнформацiï, тобто вiн акумулює iнформацiю у процесi обробки
висловлювання поради. Ментальнi простори передбачають вiдносно замкнуту
зовнiшню структуру, засновану на iнтуïцiï iндивiдума.
Наголосимо на тому, що структура ментальних просторiв детермiнована
ïх функцiєю у процесi комунiкацiï. Однiєю iз
властивостей вищезгаданих просторiв є розширення за рахунок
метафоричних та метонiмiчних переносiв, якi заснованi на єдиному
образi. Йдеться про те, що вiдбувається накладання певних
ментальних просторiв на основi визначеноï узагальненостi: так,
висловлювання поради одночасно займає мiсце у ментальному просторi
як нейтральне спонукання i як категоричне спонукання. Виокремлення
ментальних просторiв (чи то полiв) переслiдує мету
категоризацiï явищ реальноï дiйсностi. Категорiï це
своєрiднi концептуальнi обєкти, якi створюють певну
структуру, в основi якоï лежить нерiвнiсть ïï
компонентiв, i в центрi якоï розмiщуються тi обєкти, що
найбiльш асоцiюються з прототипом. Так, для носiïв англiйськоï
мови прототипом категорiï порада є некатегоричне спонукання
[Дрiнко 2005]. Процес категоризацiï дозволяє також пояснити
iснування рiзноманiття прагматичних модифiкацiй поради. Категоризацiя,
будучи в центрi когнiтивноï лiнгвiстики, є ментальним
процесом, продуктами якого є концепти. Як правило, концепти
є контекстно незалежнi i повязанi iз конкретною ситуацiєю,
контекстом, когнiтивною моделлю, культурною моделлю [Левицький 1999:
122]. Вiдтак, концепт поради у рiзних ситуацiях набуває рiзних
когнiтивних характеристик, що дає можливiсть стверджувати про
функцiонування прагматичних модифiкацiй. Варто пiдкреслити, що головними
для категоризацiï є знання мовця про свiт на основi
попереднього досвiду, а також знання про мову. А. Е. Левицький
[Левицький 1999: 216] наголошує, що використання мови слiд бiльше
ототожнювати iз широкою можливiстю iнтерпретувати комунiкативну
поведiнку iнших людей. Для розумiння значення отриманого запиту про
потребу в порадi адресант повинен обєднати своï лiнгвiстичнi
та екстралiнгвiстичнi знання, явну i фонову iнформацiю, що i допоможе
йому вдало висловити спонукувану дiю своєму спiврозмовниковi.
Зважаючи на те, що процес комунiкацiï передбачає актуалiзацiю
у свiдомостi iнтерактантiв великого обєму iнформацiï,
необхiдноï для номiнацiï того чи iншого спонукання, це
обумовлює вилучення власне iнформацiï не з лiнiйноï
послiдовностi одиниць, а iз памятi iндивiда. Важливим для субєкта
висловлювання є вибiр правильного мовного засобу для
експлiкацiï своєï iдеï. Мається на увазi, що
на даному етапi перед мовцем постає завдання не тiльки правильного
вибору лексичних засобiв вираження його думки i намiру, але й пошук
релевантноï синтаксичноï структури. Вагомостi набирає
також той факт, що вибiр обумовлюється значною мiрою ситуативними
нюансами спiлкування. Слушним є зауваження А. Е. Левицького
[Левицький 1999]: iгнорування вищеназваних умов засвiдчує про
недостатню комунiкативну компетенцiю мовця. В той час вiд адресата
очiкується, щоб вiн мав ясне уявлення про його попередню
дiяльнiсть, а також вiдповiдав за своï знання, бажання, вiдношення,
емоцiï. Так, у разi надання йому поради вiн повинен усвiдомлювати,
що це висловлювання не суперечить його способу поведiнки, ця допомога, в
крайньому випадку, частково направлена на ту ж цiль, до якоï прагне
вiн сам. Iнакше кажучи, той, хто висловлює пораду, повинен
володiти iнформацiєю не тiльки про свiт або про соцiальну
структуру як частину свiту, але й про адресата як про партнера по
комунiкацiï. А адресат повинен порiвняти за своïм власним
знанням про себе те, що пропонує про нього мовець. Важливим
є також i те, що iнтерактанти, iнтерпретуючи отриманi данi,
активують i використовують внутрiшню когнiтивну iнформацiю. Тобто
вагомими стають за даних умов переконання, думка, установки щодо
послiдування порадi, а також мотивацiя, намiр того, хто надає
пораду.
Наприклад:
But, my dear sister, can I be happy, even supposing the best, in
accepting a man whose sisters and friends are all wishing him to
marry elsewhere?
You must decide for yourself, said Elizabeth,
and if, upon
mature deliberation, you find that the misery of disobliging his
two sisters is more than equivalent to the happiness of being his
wife, I advise you by all means to refuse
Him.
You must
know that though I should be exceedingly grieved at their
disapprobation, I could not hesitate.
consider your situation with much compassion.
[Austin1950:101]
У вищенаведеному прикладi мовець радить адресату не виходити замiж за
чоловiка, про якого йдеться. У такiй порадi прослiдковується
упереджене ставлення адресата до нерозважливого вибору слухача. Мовець
конструює ментальне уявлення про можливий нещасливий шлюб
адресата, що породжене крiзь призму загальних його знань про такi вчинки
у подiбних ситуацiях. Окрiм того, мовець залучається внутрiшньою
когнiтивною iнформацiєю своïм упередженням, яке
експлiкується наступним чином: I
Cannot Consider Your
Situation With Much
Compassion.
Адресат конструює уявлення на
основi вербалiзованоï iнформацiï про те, що йому радять, вiд
того, кого вiн так кохає. Отже, розумiння ним поради
вiдбувається оперативно (on-line) [Дейк 1989: 157], тобто
паралельно з опрацюванням отриманих даних. У даному прикладi
вiдбувається протистояння двох опозицiйних елементiв
внутрiшньоï когнiтивноï iнформацiï переконань
спiврозмовникiв, що i спричиняє знiчення адресата.
Варто звернути увагу на те, що надання поради вiдбувається не в
iлюзованих ситуацiях, а в межах бiльш складних та соцiальних контекстiв.
Мається на увазi, що мовець конструює iнформацiю про
взаємозвязок подiй та ситуацiй, тобто вiн володiє трьома
видами даних: iнформацiєю про самi подiï, про контекст та про
внутрiшню когнiтивну iнформацiю. Вся iнформацiя в обєднаному
виглядi дозволяє мовцевi скорiше i краще сформулювати ментальне
уявлення про обставини, якi склалися навколо адресата. Отже, для мовця
важливими є не тiльки та iнформацiя, яка стала безпосередньо йому
вiдома вiд адресата, а також загальнi знання, що базуються на власному
досвiдi (i в момент внутрiшнього обґрунтування висловлювання
поради спiввiдносяться iз обставинами слухача, шукаючи подiбнi випадки)
та внутрiшнiй когнiтивнiй iнформацiï: переконання, думки, якi
реферують до подiбних ситуацiй, а також мотивацiя, намiр та особливi
завдання, повязаннi iз наданням висловлювання поради. Тобто, продукуючи
спонукувану дiю, мовець залучається не тiльки зовнiшньою, але й
внутрiшньою iнформацiєю. Крiм того, адресант враховує
можливiсть свого спiврозмовника iнтерпретувати на когнiтивному рiвнi
надану йому пораду з метою ïï подальшого послiдування. Таким
чином, для мовця процес надання поради проходить з позицiï
когнiтивного аспекту наступнi етапи:
1) систематизацiя отриманоï вербальноï або невербальноï
iнформацiï;
2) зiставлення даноï iнформацiï зi своïми знаннями;
3) пошук у системi знань мовця найкращоï альтернативи щодо
вирiшення питання адресата;
4) залучення мовцем iнформацiï iз власного досвiду, а також його
переконань та намiрiв. Описаний процес продукування висловлювання
поради має мiсце перед власне процесом його вербальноï
Експлiкацiï пiд час перебiгу комунiкацiï. Отримуючи
повiдомлення про спонукувану дiю, адресат зiставляє його зi
своïми знаннями та досвiдом i у такий спосiб iнтерпретує його
змiст.
Отже, з когнiтивних засад процес надання та виконання поради адресатом
доволi складний i детермiнується загальними знаннями
iнтерактантiв, внутрiшньою когнiтивною iнформацiєю,
iнформацiєю комунiкантiв один про одного як спiврозмовникiв по
iнтеракцiï та соцiальним контекстом. Продукуючи пораду, мовець
систематизує отриману вербальну або невербальну iнформацiю,
зiставляє дану iнформацiю зi своïми знаннями, здiйснює
пошук у своïй системi знань найкращоï альтернативи щодо
вирiшення питання адресата, залучає iнформацiю iз власного
досвiду, а також своïх переконань та намiрiв.
Здiйснений у роботi аналiз когнiтивних особливостей висловлювань поради
вiдкриває Перспективи Подальших дослiджень концептуального
поля поради.
Ольга Наумук
Лiтература
Бєлова 1997: Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации.
К.: Киевский университет им. Т. Шевченко , 1997. 312 с. Бондарєва
2005: Бондарєва Н. О. Структурно-семантичнi i комунiкативно-
прагматичнi особливостi висловлювань iз концептом порада: Дис. …
канд. фiлол. наук: 10. 02. 01. К., 2005. 203с. Дейк 1986: Дейк Т. А.,
ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312
с.
Дрiнко 2005: Дрiнко Г. Г. Спонукальнi конструкцiï в англiйськiй та
украïнськiй мовах: Автореф. дис… канд. фiлол. наук: 10.02.17
/ Донецький нацiональний ун-т. Донецьк, 2005. 19 с.
Конрад 1985: Конрад Р. Вопросительные предложения как косвенные речевые
акты // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1985. Вып. XVI:
Лингвистическая прагматика. С. 349-383.
Кубрякова 1997: Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина
Л. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. М.: МГУ, 1997. 245с.
Кубрякова 1991: Кубрякова Е. С. Модели порождения речи и главные
особенности речемыслительного процесса // Человеческий фактор в языке.
Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. С. 82-140.
Кубрякова 1986: Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой
деятельности. М.: Наука, 1986. 158с.
Левицкий 1999: Левицкий А. Э. Функциональные изменения в системе
номинативных единиц современного английского языка: Дис. … д-ра
филол. наук: 10.02.04 / Киевский гос. лингвистический ун-т. К., 1999.
396 л.
Нiкiфорова 1989: Никифорова Р. В. Оценка в речевых актах совета //
Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте: Сб. научн. тр.
К.: КГПИИЯ, 1989. С.70-72.
Шеловських 1996: Шеловских Т. И. Речевой акт совета: факторы
прагматической вариативности интенционального содержания // Современные
прагмалингвистические исследования романских, германских и русского
языков. Воронеж: Воронежск. гос. ун-т. 1996. С.164-170.
Austin 1950: Austin J. Pride and Prejudice. Sense and Sensibility New
York: The Modern Library. 1950. 632 p.
O. Henry 1992: O. Henry. Heart of the West. New York: Penguin Books,
1992. 125 p.
