Обожнення природи основа язичництва

Сьогоднi, повертаючись обличчям до духовноï культури свого народу,
ми повертаємося до забутих джерел, якi здавна живили його дух,
оберiгали чистоту душi, служили добрими охоронцями у повсякденному
життi. Нашi давнi предки обожнювали природу i вiрили в те, що весь
свiт сповнений добрими i злими духами. Поклоняючись живiй природi,
украïнцi з особливою пошаною ставилися до води. Вони охороняли i
прикрашали джерела та криницi надiляючи ïх цiлющими та магiчними
властивостями. Вiд часiв язичництва дiйшли до нас i вiрування,
пов'язанi з сонцем, мiсяцем, вiтром тощо, у кожного з яких був свiй
бог. До них зверталися i у часи скрути, i у свята, просили ïх
допомоги, оспiвували в пiснях, складали про них легенди. Не менше
легенд, пiсень, казок склали нашi пращури i про своï улюбленi
рослини, бо вiрили, що кожне природне явище, кожна рослина мають душу,
а тому з такою пошаною ставилися до них. Без потреби нiхто не зривав
квiтiв та недозрiлих плодiв, а щоб зiрвати рослину для лiкування,
потрiбно було прочитати певну молитву-заклинання, аби квiтка сама
вiддалась у руки i принесла користь. Звичай вшановувати дерева
зберiгся до нашого часу в обрядi Зелених свят, коли дiвчата водили
Тополю або Вiльху. Залишки стародавнiх вiрувань ми бачимо сьогоднi i у
клечаннi хат гiлками широколистих дерев, обсипаннi долiвки травами.
Беззахиснi перед злими силам природи, нашi давнi спiввiтчизники таким
чином лагiдно закликали рослини рiдноï землi допомогти ïм.
Тому рослини в украïнцiв були своєрiдним символами-
оберегами. Найяскравiшi з них калина, яка уособлює в собi все те
найкраще, що є у характерi моïх спiввiтчизникiв. Саме через
це червона калина стала символом Украïни, а ïï плоди
символом мужностi людей, якi вiддали своє життя i кров за рiдний
край.