СЕМАНТИЧНА ЕВОЛЮЦIЯ СЛУЖБОВИХ СЛIВ: НА МАТЕРIАЛI СУЧАСНИХ УКРАÏНСЬКИХ ПРИЙМЕННИКОВИХ ЕКВIВАЛЕНТIВ
Дослiдження продовжує ряд публiкацiй, спрямованих на вивченнястатусу, структури, морфологiï вираження прийменникових
еквiвалентiв, якe передувалo, напевне, найскладнiшому й водночас
найцiкавiшому щодо тенденцiй розвитку, неоднозначностi наукових
визначень рoздiлу з питань вивчeння семантичних властивостeй
дослiджуваних одиниць. У своïх попереднiх розвiдках ми вже частково
торкалися порушеноï проблеми, оскiльки, розглядаючи статус
прийменникових еквiвалентiв як лексико-граматичного класу слiв, не можна
було оминути й таку, без перебiльшення, визначальну властивiсть
прийменникових еквiвалентiв, як: 1) семантичнi можливостi; 2) семантичнi
групи; 3) кiлькiсть таких груп; 4) взаємозалежнiсть i вплив
вiдмiнкiв на семантику прийменникових еквiвалентiв; 5) зв'язок мiж
лексичним, морфосинтаксичним, дейктичним i семантичним значеннями; 6)
семантична однозначнiсть / багатозначнiсть та ряд iнших питань,
повязаних iз дослiдженням новоутворених прийменникових синтетичних /
аналiтичних форм, рiзних за структурою, морфологiєю i
функцiєю, прийменникових еквiвалентiв. Вважаємо доцiльним ще
раз нагадати визначення прийменникового еквiвалента з тим розрахунком,
щоб краще i точнiше уявляти повну картину дослiджуваних лiнгвiстичних
явищ. Отже, пiд прийменниковим еквiвалентом слiд розумiти таку частину
мови, коли вона частково втрачає власне лексичне значення,
притаманнi граматичнi категорiï, зокрема роду, числа тощо,
передає семантику вiдношень мiж рiзними синтаксичними одиницями,
тобто обслуговує повнозначнi частини мови, а також у тому випадку,
коли прийменникову конструкцiю можна замiнити без змiни значення всього
виразу. Факти свiдчать, що чим новiший прийменниковий еквiвалент, чим
бiльша його довжина, тим менше коло його семантичних груп, оскiльки
кожен iз компонентiв аналiтичноï прийменниковоï
конструкцiï уточнює змiст загалом, внаслiдок чого звужуються
його семантичнi можливостi. Усе це дозволяє стверджувати, що
структура прийменникових еквiвалентiв тiсно повязана з ïхнiм
значенням, морфологiєю, семантичною багатозначнiстю, особливостями
функцiонування.
Незважаючи на наявнiсть значноï кiлькостi дослiджень з теорiï
прийменникових конструкцiй, вивченню семантичноï органiзацiï
первинних прийменникiв i частково похiдних, за винятком прийменникових
еквiвалентiв, в украïнському мовознавствi присвячeна лише невелика
кiлькiсть праць, якi стосуються винятково семантики службових слiв
загалом. Зазначенi чинники й стали поштовхом до перегляду семантичних
можливостей прийменникових конструкцiй.
Мета нашоï роботи полягає у вивченнi семантики прийменникових
еквiвалентiв сучасноï украïнськоï мови.
Досягнення поставленоï мети здiйснюється шляхом розвязання
таких завдань: 1) розкрити поняття семантика прийменникового
еквiвалента; 2) окреслити семантичнi групи прийменникових еквiвалентiв,
розкрити ïхнiй змiст; 3) простежити взаємозалежнiсть
вiдмiнкiв i прийменникових еквiвалентiв.
Наше дослiдження спирається на фактичний матерiал Словника
украïнських прийменникiв, власнi спостереження й вивчення рiзних
стилiв сучасноï украïнськоï лiтературноï мови, де
прийменниковi одиницi репрезентованi в достатнiй кiлькостi для
обґрунтування наукових висновкiв, враховано також матерiали
Мiжнародного проекту з питань вивчення прийменниковоï системи
словянських мов, що охоплює активну спiвпрацю науковцiв
Украïни, Бiлорусi, Росiï, Польщi. Найтiснiше в цьому напрямку
спiвпрацюють кафедра украïнськоï мови ДонНУ пiд керiвництвом
проф. А. П.Загнiтка, науково-пошукова група росiйських мовознавцiв проф.
М. В.Всеволодовоï та лiнгвiсти з Бiлорусi на чолi з проф. М.
Й.Конюшкевич (м. Гродно). На сьогоднi вже визначенi основнi позицiï
словникового опису прийменникiв, проте iснує низка суперечностей,
на розвязання яких i спрямована дiяльнiсть науковцiв. Основнi положення
проекту постiйно висвiтлюються в наукових публiкацiях, матерiалах
лiнгвiстичних конференцiй, пробних зошитах (словниках) сучасних
прийменникiв, обговорюються на семiнарах, круглих столах [Всеволодова
2002; Всеволодова 2003; Всеволодова 2003а; Загнiтко 2004; Конюшкевич
2005; Конюшкевич 2006; Ляхур 2005; Украïнськi прийменники 2003].
Семантична еволюцiя прийменникiв постає i в межахзагальномовноï тенденцiï переосмислення усталених форм пiд
впливом змiни статусу прийменника, появи значноï кiлькостi нових
прийменникових одиниць прийменникових еквiвалентiв, внутрiшньоï
семантики вiдмiнка, лексичних значень iнших компонентiв сполук слiв:
iменника, або займенника з одного боку, дiєслова (чи iншого
предиката) з iншого. Функцiональна ж еволюцiя повязана з поступовою
синтаксичною спецiалiзацiєю, лексичною вибiрковiстю, здатнiстю
сполучатися з iншими словами, тобто повязана з еволюцiєю семантики
форми. В. М.Русанiвський констатує, що слiд розмежовувати чотири
основних розумiння термiна семантика:
1) план змiсту в мовi, що складається зi значень мовних одиниць
рiзних рiвнiв (морфем, слiв, граматичних форм слiв, стiйких лексичних
i фразеологiчних словосполучень (до речi, це стосується i
прийменникових еквiвалентiв), синтаксичних словосполучень i
конструкцiй, речень та ширших елементiв тексту) i категорiй;
2) значення мовноï одиницi; 3) роздiл мовознавства, що вивчає
план змiсту в мовi, значення мовних одиниць; семасiологiя; 4) у
семiотицi один з основних аспектiв знака (вiдношення знака до
позначуваного обєкта, на вiдмiну вiд синтактики i прагматики)
i, вiдповiдно, один з основних роздiлiв семiотики як науки.
За семантичними можливостями лексеми обєднуються в семантичнi
поля. А семантичними полями слiд вважати певнi сукупностi одиниць мови
(насамперед лексичнi одиницi), або певнi вiдношення, визначенi на класах
мовних одиниць [Русанiвський, Широков 2002, с.21-24].
Бiльшiсть прийменникових еквiвалентiв багатозначнi. Ця багатозначнiсть
(як i iнших частин мови) зникає завдяки контексту. Отже, пiд час
реалiзацiï значення прийменникових сполук велику роль
вiдiграє саме контекст, у якому виявляється значення
прийменникового еквiвалента. Розвиток семантики прийменникових
еквiвалентiв здiйснюється в межах прийменниково-iменникових та
дiєслiвних сполук. Шлях еволюцiï прийменниково-
iменниковоï конструкцiï чи окремо прислiвника, дiєслова
в напрямi до прийменникового еквiвалента здiйснюється не
iзольовано вiд семантичного i функцiонального розвитку одиниць мови. Як
зазначив М. М.Покровський, слова, подiбнi або протилежнi за значенням,
асоцiюються одне з одним i проходять приблизно однаковий або паралельний
шлях розвитку, у такий спосiб реалiзується в семантичнiй системi
мови принцип семасiологiчноï асоцiацiï. Як результат службовi
слова, зокрема прийменниковi еквiваленти, допомагають реалiзувати
вiдношення мiж повнозначними словами компонентами словосполучення. Iнодi
основний смисл виразу мiститься саме у службовому словi. Цiннiсть
похiдних прийменникiв, прийменникових еквiвалентiв, якраз i
полягає в рiзноманiтностi семантики, повязаноï з лексичним
значенням вихiдного повнозначного компонента, що й дає можливiсть
прийменниковому еквiваленту передавати найтоншi вiдтiнки за допомогою
вiдмiнкiв.
Комплекс значень конкретного вiдмiнка є досить широким i здатним
передавати найрiзноманiтнiшi вiдношення. Водночас слiд врахувати, що
подiбнi прийменники прийменниковi еквiваленти, складають один з
найважливiших пластiв комплексу одиниць, якi передають логiку i
семантику всього речення. Прийменниковi еквiваленти мають певну обмежену
систему значень, так звану семантичну парадигму, яка складається з
найближчого контексту слова, вiд якого походить прийменниковий
еквiвалент, i вiддаленiшого значення слiв, якi прийменниковий еквiвалент
оформлює в синтаксично завершене цiле. Первинний семантичний
компонент у результатi взаємодiï з iншими словами
словосполучення iменниками, дiєсловами, прислiвниками
зумовлює появу нового значення, тiсно повязаного з попереднiм, i
вiдповiдно, появу новоï синтаксичноï функцiï у складi прийменниково-
iменникового комплексу. Прийменниковий еквiвалент, вступаючи у зв'язок з
iншими компонентами контексту, пiдпорядковується законам утворення
словосполучення. Семантичнi ж обмеження валентностi прийменникових
еквiвалентiв зумовленi законами семантичноï спiввiднесеностi.
У звязку з цим необхiдно чiтко розмежовувати лексичне й смислове
значення прийменникових еквiвалентiв. Пiд лексичним значенням слiд
розумiти таке значення прийменникового еквiвалента, яке вiн
виражає незалежно вiд оточення контексту. Смислове ж значення
вiдображає тi вiдношення, якi прийменниковий еквiвалент
допомагає здiйснити членам словосполучення. Безумовно, семантика
прийменникових еквiвалентiв зумовлена ïхнiм лексичним значенням,
морфологiчними класами повнозначних компонентiв, що входять до складу
прийменникового еквiвалента.
Детальнiше зупинимося на лексико-граматичнiй природi прийменникових
еквiвалентiв, що загалом є основою визначення ïхнього смислу.
На думку окремих мовознавцiв, лексичне значення збiгається зi
смислом, семантикою: Лексичне значення прийменника це властивiсть
виражати змiстовi вiдношення (семантичнi) мiж словами, тобто передавати
рiзнi вiдношеннi обєктивноï дiйсностi [СУМ Пономарiв 1997, с.
205]. З чим ми не можемо погодитися, особливо коли мова йде про
прийменниковi еквiваленти. Лексичне значення меншою мiрою залежить вiд
найближчого оточення порiвняно з первинними прийменниками, наявнiсть
лексичного значення у яких, зрозумiло, заперечувати не можна, але воно
залежить вiд iнших членiв словосполучення контексту, тобто значення
iменника / займенника та дiєслова. Лексичне значення
прийменникового еквiвалента це iндивiдуальне вторинне значення, що
є результатом семантичних зсувiв повнозначних компонентiв
прийменникового еквiвалента. Це своєрiдна полiсемiя, зразок
лексичноï багатозначностi, системи своєрiдних лексико-
семантичних варiантiв слова, протиставлених чiтко визначеним мiсцем у
семантичнiй системi, а також на рiвнi синтаксису.
У такий спосiб, значення прийменникового еквiвалента є
багаторiвневою системою. I тут слiд сказати про дейктичне значення
службових слiв, яке полягає, за О. О.Потебнею, у здiйсненнi
вказiвноï функцiï зазначення розташування обєктiв у
просторi, вiдношення мiж субєктами чи ознаками. Тобто дейктичне
значення прийменникових еквiвалентiв полягає у вираженнi
обставинних просторових (як правило, локативнi загалом виступають
первинними в прийменниковiй системi, оскiльки повязанi з первiсними
орiєнтацiями людини), обєктних та означальних семантичних
груп. Рiзниця мiж дейктичним значенням i смислом полягає в тому,
що дейктичнiсть прийменникових еквiвалентiв стоïть на межi
ïхнього лексичного значення i семантики. Це дещо промiжне мiж ними.
Як зазначалося вище, лексичне повязано з морфологiєю, початковою
Частиномовною приналежнiстю прийменникового еквiвалента i не залежить
вiд синтаксичних умов. Семантика виявляється в контекстi.
Дейктичне ж значення прийменникових еквiвалентiв вказує на
орiєнтовнi семантичнi (саме семантичнi, а не лексичнi) вiдношення
поза контекстом. Отже, дейктичне значення прийменникових еквiвалентiв це
здатнiсть прийменникового еквiвалента до вираження тих чи iнших
семантичних вiдношень. А ось власне-семантичнi вiдношення у своïх
обставинних, означальних (атрибутивних), обєктних виявах
визначаються виключно в межах контексту.
Семантичнi вiдношення прийменникових еквiвалентiв тiсно повязанi з
лексичним значенням утворюваних службових слiв (ïхнiм походженням),
морфосинтаксичними властивостями, вiдповiдно семантичними можливостями:
поєднанням з первинними непохiдними прийменниками, якi, у свою
чергу, вимагають певного вiдмiнка, що послiдовно призводить до
закрiплення тiєï чи iншоï повнозначноï словоформи
за певним первинним прийменником i вiдмiнком i служить базою для
утворення системи прийменникових еквiвалентiв. Щодо синтетичних
прийменникових еквiвалентiв, бiльшiсть з яких мають прислiвникове
походження або ж iменникове (де iменник пройшов стадiю прислiвника),
рiдше прикметникове, то вибiр вiдмiнковоï форми залежить виключно
вiд частиномовноï приналежностi вихiдного слова, його
морфосинтаксичних можливостей.
Одним з найважливiших є питання про основнi та додатковi значення
прийменникових еквiвалентiв. На думку деяких мовознавцiв, теоретично
можна припустити три варiанти семантики прийменникових еквiвалентiв: 1)
прийменниковому еквiваленту притаманна чiтка семантика, а значить
прийменникова конструкцiя буде передавати чiтко визначене вiдношення:
З метою отримання високих результатiв (семантика мети). Це
тi випадки, коли семантика прийменникового еквiвалента збiгається
з його лексичним значенням. Особливостi лексичного значення вiдiграють
винятково важливу роль i зумовлюють семантичний розвиток прийменникового
еквiвалента. 2) прийменниковому еквiваленту притаманна чiтка семантика,
але прийменникова конструкцiя в межах певного словосполучення, речення
набуває нового (додаткового) вiдтiнку: Пiд час бесiди
пролунав дзвiнок (часовi вiдношення), Пiд час вiйни мiсто
було зруйноване (часовi вiдношення ускладнюються причиновими); 3)
прийменниковий еквiвалент (це є скорiше винятком) здатний
обслуговувати рiзнi семантичнi вiдношення, проте, на вiдмiну вiд
первинних, ïхня кiлькiсть зводиться до двох, максимум трьох
значень: У штампi може бути 2-5 рiвчакiв, причому штампувальнi
рiвчаки розмiщують Ближче до Осьовоï лiнiï штампа, а
заготiвельнi по краях (Г. Прейс) (вiдношення способу дiï);
Живецький пiдкрутив гнiт i Пiдсунув Ближче до лiхтарнi
клишоногий столик, на якому писар вдень реєструє
вiдвiдувачiв (Р. Андрiяшик) (локативнi вiдношення); Ближче
до ранку пройшов дощ (часовi вiдношення). Перш нiж говорити про
додатковi вiдтiнки прийменникових еквiвалентiв, слiд визначити ïхнi
основнi семантичнi групи взагалi. На нашу думку, до основних семантичних
груп слiд вiднести обставиннi, обєктнi, означальнi. Найбiльшу
групу складають обставиннi прийменниковi еквiваленти, якi, у свою чергу,
за найтоншими семантичними вiдтiнками подiляються на ряд пiдгруп:
просторовi, часовi, цiльовi, порiвняльнi, мiри i ступеня, способу
дiï, причиновi, наслiдку, умови, допусту.
У мiнiмальному контекстi щодо вiдмiнкiв прийменниковi еквiваленти
виражають здебiльшого обставиннi значення, причому прийменниковий
еквiвалент спiвпрацює в бiльшостi випадкiв лише з одним вiдмiнком.
Така специфiка зумовлена його походженням та функцiонально-стилiстичним
призначенням. Пiд контекстом ми розумiємо комплекс лексичних, лексико-
морфологiчних та синтаксичних умов, якi актуалiзують конкретне значення
певного вiдмiнка. На думку I. Р.Вихованця, основний критерiй для
визначення мiсця i функцiй прийменника семантичний, вiн зумовлює
синтаксичний, який є базовим для морфологiчного [Вихованець 1980].
Вiдмiнкова форма поза контекстом позбавлена змiсту, оскiльки
виражає вiдношення, для здiйснення яких необхiдна наявнiсть двох
членiв. Граматична ж форма завжди реалiзується на конкретному
лексичному матерiалi й не iснує поза ним.
Щодо семантики прийменникових еквiвалентiв слiд зазначити, що
найдавнiшими серед обставинних є просторовi. Часовi та iншi
семантичнi вiдношення почали оформлятися пiзнiше. Асоцiативнi звязки
дозволили використовувати первiснi локативнi прийменники в темпоральних,
порiвняльних, цiльових тощо конструкцiях, що можемо спостерiгати i на
прикладi прийменникових еквiвалентiв, якi, власне, виникають у звязку з
мовними потребами у вираженнi нових семантичних вiдношень. На раннiх
етапах розвитку мови функцiональна роль вiдмiнкiв зводиться до вираження
конкретних просторових вiдношень. З часом у мiру розвитку й ускладнення
форм мислення, шляхом метафоризацiï початковоï
просторовоï семантики, виробляються все новi й новi значення
часовi, причиновi, цiльовi i т. iн. Спочатку вiдбувається перенос
значення прийменника iз простору в час як сферу найближчу до простору, а
це вже i є поштовхом до полiсемантизацiï прийменникiв, до
розвитку в них iнших вiддалених значень.
Прийменниковi еквiваленти вживаються переважно з формами одного вiдмiнка
в конструкцiях рiзноï семантики. За ïхньоï допомоги
виражаються рiзноманiтнi вiдношення. Крiм цього, семантичнi вiдношення
ще знаходяться пiд впливом морфологiï вираження головного
компонента прийменникового еквiвалента. Так, прийменниковi еквiваленти,
утворенi вiд прислiвникiв, виражають переважно обставиннi вiдношення
Вверх, вгору до, вiддалiк вiд, вниз до, вперед, врiвень з, заввишки
бiльш(е),збоку на, навздогiн Тощо, iменникове походження
зумовлює обєктнi смисловi вiдношення, вiдприкметниковi,
вiддiєприкметниковi означальнi. Проте найбiльша кiлькiсть
прийменникових еквiвалентiв усе ж передає обставиннi смисловi
вiдношення. Це
Стосується i вiдсубстантивних прийменникових еквiвалентiв, якi на
шляху переходу в прийменниковий еквiвалент пройшли стадiю прислiвника
або ж у своïй первиннiй повнозначнiй функцiï зазвичай
виконували обставинну функцiю Методом, шляхом, в iнтервалi, в основi,
в (у) середовищi, при температурi, у хвилини Та iн. Обєктнi
вiдношення визначаються рiдше, нiж обставиннi. Це саме стосується
й атрибутивних семантичних вiдношень. Пiд обєктними вiдношеннями
розумiють такi вiдношення мiж дiєю або станом, що називаються у
словi, i тим предметом, на який спрямована дiя або з яким пов'язаний
стан [Маркарова 1984, с.89]. Атрибутивнi семантичнi вiдношення
прийменникових еквiвалентiв вказують на рiзнi ознаки предмета мiж цим
предметом i дiєсловом.
Прийменниковi еквiваленти для вираження певних семантичних вiдношень
вимагають, щоб iменник, пiдпорядкований прийменниковому еквiваленту, був
уживаний у певнiй вiдмiнковiй формi. На цiй пiдставi прийменниковi
еквiваленти подiляються на такi, якi обовязково вимагають одного
вiдмiнка або двох-трьох вiдмiнкiв. Останнє зустрiчається
значно рiдше.
Семантично навантаженими слiд вважати категорiï числа i вiдмiнка
iменника. Саме вiдмiнок впливає на тип семантико-синтаксичноï
структури речення загалом, тодi як iншi морфологiчнi категорiï
iменника не впливають на тип синтаксичноï конструкцiï. Жодна
iнша граматична категорiя iменника не може зрiвнятися з вiдмiнками нi за
обсягом семантичних функцiй, нi за роллю в семантико- i формально-
синтаксичнiй структурах речення, нi за послiдовнiстю морфологiчного
вираження, нi за вiдображуваним у вiдмiнках характером синтаксичних
звязкiв iменника з iншою центральною частиною мови дiєсловом.
Категорiя вiдмiнка семантична категорiя. Семантичний змiст вiдмiнка
вiдображає вiдношення мiж предметами i явищами позамовноï
дiйсностi. Семантика категорiï вiдмiнка вказує на рiзнi
вiдношення. Кожен вiдмiнок має первинну i вторинну iндивiдуальну
семантико-синтаксичну вiдмiнкову функцiю, що можна сказати i про
семантику прийменникових еквiвалентiв, яка знаходиться пiд впливом
вiдмiнкових значень. Отже, своєрiднiсть прийменникових
еквiвалентiв, як i прийменникiв взагалi, як службових слiв полягає
в тому, що вони виявляють своï значення разом з певною вiдмiнковою
формою. Оскiльки значення вiдмiнкiв є не що iнше, як значення
рiзного роду вiдношень, то прийменниковi еквiваленти є не лише
засобом диференцiацiï семантики вiдмiнкiв, але й уточнювачами
ïхнiх семантичних функцiй, показниками граматичних вiдношень, що
встановлюються мiж вiдмiнковою формою й iншими словами у словосполученнi
(обєктних, атрибутивних, обставинних).
Позначуванi прийменниковими еквiвалентами семантичнi вiдношення залежать
вiд морфологiï вираження вихiдного слова прийменниковоï
конструкцiï, вибiр вiдмiнка зумовлений значною мiрою значеннями
первинного прийменника, що входить до ïхнього складу. Так,
наприклад, до обставинних способу дiï, що вживаються з родовим
вiдмiнком, належить ряд прийменникових еквiвалентiв, як синтетичних, так
i аналiтичних: Автономно вiд, аналогiчно до, без допомоги, ближче до,
боком до, вздовж (уздовж), верх, вiдносно, вiдповiдно до, в (у) напрямi,
в (у) напрямку, в (у) напрямку впоперек, в обємi, в обємi
бiльш(е) (а)нiж, водночас, впоперек (упоперек), в (у) результатi, в (у)
стан, з додаванням, з допомогою, з (iз) застосуванням, з метою, за
допомогою, залежно вiд, за межi, за методом, за принципом, за способом,
за рахунок, лiворуч вiд, методом, на вiдмiну вiд, у виглядi, одночасно
бiльш(е) Та iншi. Це лише невеликий перелiк прийменникових
еквiвалентiв способу дiï. Найяскравiше семантичнi вiдношення
обставиннi способу дiï вiдображає прийменниковий еквiвалент,
лексичне значення якого мiстить вказiвку на спосiб, у який
вiдбувається дiя, За способом. Iншi прийменниковi
еквiваленти на позначення смислових вiдношень способу дiï мiстять
вiддаленi лексичнi значення, якi мають здатнiсть до вираження
семантичних вiдношень способу дiï лише епiзодично, саме в службовiй
функцiï функцiï прийменникового еквiвалента.
Уживання з родовим вiдмiнком прийменникових еквiвалентiв рiзного
семантичного спрямування, зокрема i способу дiï, зумовлене
використанням чiтко визначеного кола простих непохiдних прийменникiв чи
так званих допомiжних слiв (бiльше / менше, вище / нижче тощо, вжитих у
певному вiдмiнку). Так, наприклад, обставиннi темпоральнi аналiтичнi
прийменниковi еквiваленти, що вживаються з родовим вiдмiнком, мiстять у
своєму складi певний набiр первинних прийменникiв, якi, власне, i
визначають уживання саме родового вiдмiнка, В (у), до, на, пiд: в (у)
добу, в (у) момент, в (у) перiод, в (у) ходi, до моменту, на знак, на
початку, пiд Кiнець, пiд час. Оскiльки простi непохiднi
прийменники мають здатнiсть до вираження як рiзноманiтних семантичних
вiдношень, так i залучення тих чи iнших вiдмiнкiв (що загалом i
послужило метi оновлення староï прийменниковоï системи за
рахунок нових службових слiв прийменникових еквiвалентiв), то
ïхнє уживання (додавання до основного, лексично значимого
слова прийменникового еквiвалента) диктує вiдмiнок керованого
(залежного) слова у конструкцiях з прийменниковими еквiвалентами.
Прийменниковi еквiваленти, що вказують на мiсце перебування якогось
предмета, поєднуються з мiсцевим вiдмiнком; прийменниковi
еквiваленти, що означають рух, скерований на певний предмет, iз
знахiдним вiдмiнком; сумiснiсть, супровiднiсть з орудним вiдмiнком;
вiддалення, вiдокремлення, джерело руху з родовим вiдмiнком. Вiдповiдно
й коло використовуваних первинних прийменникiв при твореннi аналiтичних
прийменникових еквiвалентiв у кожного вiдмiнка чiтко визначене. Однак
навiть використання одного прийменникового еквiвалента на позначення
кiлькох семантичних груп передбачає його уживання лише з одним
вiдмiнком: Ближче до ранку, ближче до лiхтарнi, ближче до столика
для розрiзнення семантичних вiдтiнкiв вживається один родовий
вiдмiнок. Отже, прийменниковим еквiвалентам притаманна чiтка
орiєнтованiсть на один вiдмiнок, що свiдчить про ïхню
вiдмiнкову однозначнiсть, на вiдмiну вiд первинних
Прийменникiв. Така квалiфiкацiя нiякою мiрою не суперечить тезi про
смислову багатозначнiсть прийменникових еквiвалентiв.
Рiзноманiтнiсть семантики похiдних прийменникiв прийменникових
еквiвалентiв дозволяє передавати найтоншi вiдтiнки думки, що
пiдвищує цiннiсть таких одиниць i сприяє появi нових
прийменникових еквiвалентiв. Аналiтичнi форми прийменникових
еквiвалентiв якiсно i кiлькiсно ускладнюються, стають ємно
значущiшими i семантично рiзноманiтнiшими. Появу прийменникових
еквiвалентiв можна розглядати як ознаку розвитку нових аналiтичних
елементiв на позначення найтонших семантичних вiдтiнкiв у граматичному
ладi мови [Алiєва 1998, с. 11].
Безумовно, реалiзовану в цьому дослiдженнi спробу систематизацiï
семантичних вiдношень, що виражають прийменниковi еквiваленти, опис
ïхнiх семантичних функцiй не можна вважати вичерпними, оскiльки
перехiд повнозначних частин мови в прийменниковi еквiваленти,
закрiплення в них вже вiдомих семантичних властивостей i розвиток нових
активний i безперервний процес у сучаснiй украïнськiй мовi.
Наталiя Кущ
Лiтература
Алiєва 1998: Алiєва В. М. Семантика та особливостi
функцiонування вiдiменних прийменникiв у росiйськiй мовi: Автореф. канд.
фiлол. наук. Днiпропетровськ, 1998. 15 с. Вихованець 1980: Вихованець I.
Р. Прийменникова система украïнськоï мови. К.: Наукова думка,
1980. 288 с.
Всеволодова 2002: Всеволодова М. В. Предлог как грамматическая
категория: проблемы дефиниции, типология, морфологические и
синтаксические характеристики // Лiнгвiстичнi студiï: Вип. 9 /
Укл.: А. Загнiтко (наук. ред.) та iн. Донецьк: ДонНУ, 2002. С. 8-15.
Всеволодова 2003: Всеволодова М. В., Клобуков Е. В., Кукушкина О. В.,
Поликарпов А. А. К основаниям функционально-коммуникативной грамматики
русского предлога // Украïнськi прийменники: Синхронiя i дiахронiя:
пробний зошит / За ред. проф. А. П. Загнiтка. Донецьк: ДонНУ, 2003. С.
82-129.
Всеволодова 2003а: Всеволодова М. В. Предлог: поле и категория (аспект
функционально-коммуникативной грамматики) // Лiнгвiстичнi студiï:
Вип. 11 / Укл. А. Загнiтко (наук. ред.) та iн. Донецьк: ДонНУ, 2003. С.
33-38.
Загнiтко 2004: Загнiтко А., Данилюк I., Ситар Г. Украïнськi
прийменники: iнвентар i структура // Лiнгвiстичнi студiï: Вип. 12 /
Укл. А. Загнiтко (наук. ред.) та iн. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 41-47.
Iваненко 1987: Iваненко З. I. Семантична структура прийменникових
конструкцiй // Мовознавство. 1987. 3. С.13-22.
Конюшкевич 2005: Конюшкевич М. О механизме опредложивания знаменательной
лексики // Лiнгвiстичнi студiï: Вип. 13 / Укл. А. Загнiтко (наук.
ред.) та iн. Донецьк: ДонНУ, 2005. С.65-70.
Конюшкевич 2006: Конюшкевич М. Предлог как синтаксемообразующий формант
и структура синтаксемы // Лiнгвiстичнi студiï: Вип. 14 / Укл. А.
Загнiтко (наук. ред.) та iн. Донецьк: ДонНУ, 2006. С. 73-79.
Лучик 2001: Лучик А. А. Семантика прислiвникових еквiвалентiв слова
украïнськоï i росiйськоï мов. К.: Довiра, 2001. 218 с.
Ляхур 2005: Ляхур Ч. Перспективы лексикографического описания предложной
системы славянских языков (на материале польского языка) // Лiнгвiстичнi
студiï: Вип. 13 / Укл. А. Загнiтко (наук. ред.) та iн. Донецьк:
ДонНУ, 2005. С.78-80.
Маркарова 1984: Маркарова Т. Глагольно-именные сочетания с предлогом
О // Русский язык в школе. 1984. 2. С. 87-88.
Павлов 1982: Павлов В. В. Контекстуальна синонiмiя як вид
семантичноï еквiвалентностi // Мовознавство. 1982. 4. С. 62-65.
Русанiвський, Широков 2002: Русанiвський В. М., Широков В. А. Iнформацiйно-
лiнгвiстичнi основи сучасноï тлумачноï лексикографiï //
Мовознавство. 2002. 6. С. 7-48.
Семчинський, Бережан 1975: Семчинський С., Бережан С. Семантична
еквiвалентнiсть лексичних одиниць // Мовознавство. 1975. 2. С. 83-88.
СУМ Пономарiв 1997: Сучасна украïнська мова: Пiдручник / За ред. О.
Д. Пономарева. К.: Либiдь, 1997. 400 с.
Украïнськi прийменники 2003: Украïнськi прийменники: Синхронiя
й дiахронiя: пробний зошит / За ред. проф. А. П.Загнiтка. Донецьк:
ДонНУ, 2003. 162 с.
