Взаємозв'язок елементiв твору

Завершуючи опис структурно-функцiонального пiдходу до навчання
лiтературному твору, ми бачимо необхiднiсть висловити ще одне мiркування
щодо узагальненого параметра, за допомогою якого можна визначити рiвень
сформованостi вмiння писати твору. Цим параметром є
взаємозв'язок елементiв твору — вiдношення
взаємноï залежностi, обумовленостi, спiльностi мiж всiма структурно-
значеннєвими одиницями створюваного учнем тексту
Уводячи даний параметр, ми опираємося на розробленi у
фiлософiï й логiку поняття частини й цiлого. “Частина”
— зовнi вiдособлений предмет, що входить до складу iншого предмета
(”цiлого”) i виконуючий у ньому певну роль.
“Цiле” — предмет, що складається з рiзних частин
i володiє в силу цього певними властивостями, яких немає в
окремих частин i якi властивi лише ïхньоï координацiï.
“Суммативних” цiлих (тобто таких, якi цiлком зводяться до
властивостей своïх окремих частин) взагалi не буває
Iнакше кажучи, взаємозв'язок елементiв твору вiдбиває
внутрiшня єднiсть всiх дiй i операцiй у породженнi тексту твору.
Саме взаємозв'язок елементiв твору є головним
критерiєм умiння писати твору по лiтературi, оскiльки загальний
змiст твору не зводимо тiльки до значень його елементiв, можливо,
якiсним самоï по собi, але теряющим теперiшнiй змiст поза зв'язком
сдругими.
Взаємозв'язок елементiв твору встановлюється його автором i
свiдчить про здатнiсть учня свiдомо змiнювати тактику твору залежно вiд
його теми , завдань, що веде iдеï, характеру лiтературного
матерiалу
Тактикою твору ми називаємо конкретне протiкання описаноï
вище дiяльностi при написаннi творiв на рiзнi теми. Особливо яскраво та
або iнша тактика породження тексту виявляється в ситуацiï
екзаменацiйного твору, коли учневi важливо за короткий час визначити,
виходячи з конкретноï теми, головну думку твору й вiдiбрати
необхiдний для ïï розкриття лiтературний матерiал. Природно,
що, крiм чiтко поставлених завдань твору, успiшнiсть даних операцiй
визначається тим, наскiльки вiльно вiн орiєнтується в
процедурi аналiзу теми, видiленнi ïï ключових понять i
визначеннi вiдносин мiж ними
Саме вмiнням виявити взаємний зв'язок всiх елементiв твору
пояснюється той факт, що за iнших рiвних умов (однакових темах
твору, ïхньоï складностi й обсязi, одному лiтературному
матерiалi) досвiдчений учень створює текст ефективнiше й швидше.
Його твiр буде вiдрiзнятися цiлiснiстю, яснiстю, внутрiшньою
єднiстю, тому що рiзнi завдання, якi може ставити тема перед
пишучоï, вiн буде розкривати на основi рiзних провiдних iдей, у
логiчно обґрунтованiй ними структурi, на невипадковi лiтературно-
художнi реалiях
На наш погляд, розвиток взаємозв'язку елементiв твору залежить вiд
трьох обставин
1. Вiд того, наскiльки ефективно й повно сформований у школяра цiльовий
компонент кожного з дiй. Iншими словами, наскiльки свiдомо
використовується той або iнший прийом залежно вiд завдань твору
2. Наскiльки бездоганно сформований у предметний компонент, що вчиться,
дiй твору. Говорячи iнакше, наскiльки повно й глибоко учень
орiєнтується в iдейно-художньому змiстi добутку, у
вiдносинах мiж структурного складового художнього цiлого
3. Взаємозв'язок елементiв твору обумовлена й повнотою
орiєнтування вже усерединi власноï оцiнноï,
естетической i iнтелектуально-мовноï дiяльностi. Саме тому такий
учень буде свiдомо писати по-рiзному, допустимо, твiр, у якому
домiнує мiркування, або твiр, побудований на описi або
оповiданнi Висновки й новi завдання
Узагальнимо сказане
Головною умовою успiшного навчання твору є завдання повного
орiєнтування в його прийомах i операцiях. Це у свою чергу
припускає орiєнтування в дiяльностi тлумачення тексту
Навчившись усвiдомлювати й чiтко ставити рiзнi цiлi твору й включати
залежно вiд цього прийоми й операцiï, учень тим самим почне писати
цiлеспрямовано, тобто по-рiзному, залежно вiд конкретних умов
Однак тут виникає питання: чи досить для розвитку вмiнь твору
задати орiєнтування в цiльовому, предметному й операциональном
компонентах i поступово вiдпрацьовувати прийоми в певнiй послiдовностi,
як ми показали, вiд аналiзу теми до формулювання тези й структуруванню
тексту? Можливо, необхiдно прикласти спецiальнi зусилля для розвитку
взаємноï обумовленостi елементiв твору, присвятивши цьому
спецiальнi вправи на вiдпрацьовування логiчних зв'язкiв мiж частинами
твору, мiж кожною частиною й ключовою iдеєю, що випливає з
аналiзу теми?
Нам представляється доцiльним пiдсилити процес становлення
внутрiшньоï єдностi твору. Це можливо завдяки спецiальним
вправам на розвиток взаємозв'язку елементiв твору в ходi всього
навчання. Виникає наступна типова структура занять: якi би новi
теми творiв не спрацьовувалися на уроцi, щораз учнем варто пропонувати
тренувальнi вправи на логiку переходiв вiд вступу до основноï
частини, вiд однiєï частини до iншоï, вiд головноï
частини кобобщению.
Важливе мiсце серед даних тренувальних вправ повинне придiлятися
завданням на формулювання завдання й мiкровисновку в кожнiй частинi
твору. Прийоми цих видiв iнтелектуально-мовноï дiяльностi можуть
поступово спрацьовуватися й удосконалюватися, але установка на те, що
писати рiзнi твори залежно вiд рiзних цiлей мовного висловлення треба
вмiти по-рiзному, повинна бути задана з першого ж заняття
Отже, ми показали, що структурно-функцiональна органiзацiя твору
визначається системою специфiчних знань i вмiнь, що активiзують
процеси значеннєвого сприйняття художнього тексту. З погляду
розглянутого пiдходу, твiр по лiтературному творi виступає як
процес iнтеграцiï його змiстiв у життєвий i культурний
контекст учня, як феномен осмисленого читання
Перефразовуючи висловлення Б. М. ейхенбаума про поезiю, можна сказати,
що твiр, як i поезiя, вимагає внутрiшньоï бiографiï. Це
внутрiшнiй змiст — “внутрiшня бiографiя” —
збагачується в процесi побудови конкретного й личностно
пофарбованого тексту, що створюється за допомогою системи дiй,
описаних вище.
Унiверсальнiсть даного пiдходу обумовлена широтою спектра операцiй, якi
можуть бути перенесенi на породження будь-якого мовного висловлення в
ситуацiях тлумачення художнього тексту. Структурно-функцiональний пiдхiд
до навчання лiтературному твору дозволяє перетворити вивчення
лiтератури в життєво важливу дiяльнiсть, тому що “життя
— це майже безперервний ланцюг власних вiдкриттiв” (Г.
Гауптман).