Зробiть загальний огляд давньоукраïнськоï драматурги

Однiєю зi складових частин фольклору є народна драма , яка
виникла у первiсному суспiльствi на ґрунтi рiзних звичаïв та
обрядiв господарського i родинно-побутового характеру.
Колись народнi драми мали надзвичайну популярнiсть, однак поступово
втрачали ïï i залишилися в минулому. Хоча у XIX та й на
початку XX ст. чимало людей захоплювалися театралiзованим дiйством, що
його можна було бачити на ярмарках в украïнських мiстах i великих
селищах.
Якщо ж поринути в iсторiю перших спроб драматичного дiйства, то
виявиться, що в Украïнi це були декламацiï та вiршованi
дiалоги. На жаль, тексти перших творiв драматичного характеру не
збереглися.
П'єси давньоï лiтератури були названi шкiльними драмами тому,
що писали ïх викладачi пiïтики (поетики), нерiдко у
спiвавторствi зi студентами, а виконували пiд час свят наприкiнцi року
або прийому високопоставлених осiб вихованцi навчальних закладiв
бурсаки, семiнаристи, курсанти, старшокласники свiтських шкiл. На цих
виставах часто бували присутнi родичi учнiв городяни й селяни.
У курсi поетики пояснювалися особливостi драматичних творiв, подавалися
правила ïх написання. Теорiя шкiльноï драми базувалася на
канонах класицизму.
До наших часiв дiйшло понад ЗО шкiльних драм. Бiльшiсть iз них виникла у
першiй половинi XVIII ст. Перелiк тем був обмежений. Так, тi драми, що
дiйшли до нас, можна роздiлити на чотири пiджанри:
А) рiздвянi та великоднi драми (про народження, розп'яття i Воскресiння
Христа);
Б) мiраклi драматизованi легенди про життя святих;
В) моралiте, в яких християнськi догми морального характеру проповiду
Валися через дiю алегоричних образiв (Надiя, Вiра, Покора, Заздрощi
тощо). Найцiннiшими були твори четвертого пiджанру До них належать
трагiкомедiя Феофана Прокоповича Владимир (1705), драма Милость
Божiя…, головним героєм якоï є Богдан
Хмельницький .
Великою популярнiстю у глядачiв користувалися такi талановитi
п'єси, як Комическое действие (1736) М. Довгалевського,
Воскресение мертвьiх (1747), Трагедия о смерти Уроша Пятого (1744) М.
Козачинського.
Украïнськi шкiльнi драми справили великий вплив на розвиток жанру в
Росiï. Туди ïх перенесли вихованцi Киïвськоï
академiï, якi ставали викладачами рiзних наук у Слов'яно-греко-
латинськiй академiï в Москвi та в iнших росiйських навчальних
закладах.
Кращi традицiï шкiльноï драми успадкували й розвинули
письменники новоï лiтератури: I. Котляревський, Г. Квiтка-
Основ'яненко та iншi художники слова.
Мiж дiями шкiльноï драми серйозного змiсту вiдбувалися вистави
невеликих одноактних п'єс комедiйного характеру iнтермедiй, або як
ïх ще називали, iнтерлюдiй. В основу ïх сюжетiв покладено
переважно анекдоти та комiчнi оповiдання, якi вiдображали тогочасний
народний побут, зокрема, звичаï та обряди. Позитивними персонажами
цих п'єс були запорожець, козак, солдат, чеснi трудiвники-селяни.
Вони протиставлялися жорстоким, пихатим шляхтичам, визискувачам-
корчмарям, злодiйкуватим циганам, недоумкуватому ксьондзу або рабину.
Дiйовi особи виголошували комiчнi монологи, спiвали, сварилися,
танцювали пiд гру цимбалiв або скрипки. Такi вистави дуже подобалися
глядачам.
Кращi традицiï iнтермедiй (демократизм, гуманiзм, викриття
суспiльних вад i порокiв, спiвчуття поневоленим) успадкували письменники-
комедiографи новоï украïнськоï лiтератури.
У серединi XVII ст. в Украïнi виник так званий вертеп, з'явилися
першi вертепнi драми. Свою назву цей театр дiстав вiд грецького слова
вертеп, яке означає печера. У Бiблiï розповiдається, що
Богородиця Марiя народила сина Iсуса в печерi бiля мiста Вiфлiєм,
в якiй пастухи пiд час негоди тримали худобу. Ця оповiдь покладена в
основу рiздвяноï вистави. Деякi ученi вважають, що iснували також
великоднi п'єси. На жаль, ïх тексти до наших часiв не дiйшли.
Що ж таке вертеп? Це рiзновид лялькового театру, знаного в усьому свiтi
з давнiх-давен. Вiн об'єднує п'єсу серйозного,
урочистого змiсту з веселими сценами на зразок iнтермедiй. Стоячи за
вертепною скринькою, сам вертепник або його помiчники, змiнюючи голос,
промовляли монологи й реплiки дiйових осiб-ляльок, спiвали за них, грали
на якомусь музичному iнструментi.
У вертепному театрi виступали тi ж самi персонажi: козак, солдат,
селяни, польськi шляхтичi, євреï, цигани та iншi. Слiд
вiдзначити, що вертепна драма вiдрiзнялась вiд шкiльноï тим, що в
дiйство останньоï кожен актор мiг внести рiзнi змiни на власний
розсуд, смак та бажання. В шкiльнiй же приймався лише усталений текст.
Вертепний жанр пережив шкiльну драму майже на 150 рокiв. Ще на початку
XX ст. в мiстах i селах Украïни можна було побачити людей з
вертепними скриньками.
Висновок. Давньоукраïнська драматургiя i театр сформувалися у XVII-
XVIII ст. i мали три основнi жанри: шкiльна драма, iнтермедiя i вертеп.
Головнi персонажi, що дiяли зi сцени, це основнi представники
украïнського суспiльства того часу. Шкiльнi драми, iнтерлюдiï
i вертеп мали вплив на лiтературу ШI-Ж ст.
Опорнi слова й поняття: шкiльна драма, iнтермедiя, вертеп, пiïтика,
бурсаки, семiнаристи, мiраклi, моралiте.