Звуковi змiни, зумовленi занепадом ъ i ь

Редуко́ванi голоснí голоснi переднього ряду [ ъ ] i [ ь ]
.Розвинулись ще в спiльнословянськiй прамовi з успадкованих вiд
iндоєвропейських коротких голосних. Вимовлялися пiсля приголосних
у серединi й кiнцi слова, утворюючи вiдкритi склади вiдповiдно до
дiючого тодi закону вiдкритого складу; на початку слова i пiсля голосних
редукованi [ь], [ъ] не вживалися. У давньоруських дiалектах цей процес в
основному припадає на 11 12 ст. Занепад [ь], [ъ] вiдбувся у кiнцi
слова (голубь голуб, садъ сад) i перед складом з голосним повного
творення (вьдова > вдова, съто > сто). Вокалiзацiя [ь] > [е],
[ъ] > [о] вiдбулася перед складом з редукованим слабким (дьнь >
ден, сънъ > сон) перед сонорним приголосним [р], [л], за яким iшов
будь-який iн. приголосний (вьрба > верба, вълна > волна), та в
наголошеному складi незалежно вiд якостi приголосного й голосного в
наступному складi (тьща > теща, съкнути > сохнути). Редукований
перед складом з [ь], [ъ] у сильнiй позицiï був слабким i занепадав
(жьньць > жнец, cънъмъ > сном). Занепад i вокалiзацiя редукованих
процеси, повязанi мiж собою, перший розпочався дещо ранiше, нiж другий.
Найранiше вiн вiдбувся у початкових складах слова, що широко засвiдчують
писемнi памятки 2-ï пол. 11 ст. (книгы, зло, два, мнѣ та iн.
iз кънигы, зъло, дъва, мьнѣ), потiм у середнiх складах i
найпiзнiше в кiн. слова. У захiдно — i пiвденнословянських мовах
були iншi вiдповiдники давнiх [ь] та [ъ]; пор. польс. dzień, sen;
чес. den, sen; сербохорв. дан, сан. Занепад редукованих у слабкiй
позицiï i вокалiзацiя ïх у сильнiй одне з найважливiших
фонетичних явищ давньоруськоï мови, що спричинило в нiй ряд
звукових змiн, спiльних для усiх схiднословянських мов або властивих
лише окремим з них. Спiльним наслiдком цього явища є, наприклад,
зменшення у багатьох словах кiлькостi складiв (кь-ни-жь-ка > книж-ка,
о-рь-лъ > о-рел); поява закритих складiв (лъ-бъ > лоб), а отже, й
припинення дiï закону вiдкритого складу; виникнення нових груп
приголосних; розвиток чергування секундарних (нових) е, о з нулем звука
(день дня, праведний правда < правьдьний правьда, сотня сто, кусок
куска < кусъкъ кусъка; див. також Випаднi звуки) тощо. Iншi звуковi
змiни, повязанi з занепадом [ъ], [ь], властивi лише окремим мовам,
наприклад, перехiд iз давнього дiєслiвного суфiкса [л] минулого
часу в [] в укр. i бiлорус, мовах, на вiдмiну вiд росiйськоï
(зналъ, далъ < укр. знав, дав, фонет. [зна], [да]; бiлорус. зна, да),
хоч у позицiï пiсля приголосного вiн втрачений усiма
схiднословянcькими мовами (неслъ, моглъ > укр. нiс, мiг, рос. i
бiлорус. нёс, мог). Специфiчною для украïнськоï мови є
змiна етимологiчних [е], [о] в [i] в новому закритому складi, а отже, й
виникнення чергування [е] [i], [о] [i]: печi пiч (< печи печь), вози
вiз (< возы возъ); прогресивна асимiляцiя помякшеним приголосним,
пiсля якого занепав [ь], наступного [j] (знання, життя < знаньjе,
житьjе); змiна [л] на [] перед iн. приголосним пiсля секундарного [о],
що виник з редукованого [ъ] (вълкъ, тълстый > вок, тостий, орфогр.
вовк, товстий) тощо.
Деякi специфiчнi для окремих схiднословянських мов наслiдки занепаду й
вокалiзацiï редукованих голосних вiдбивають ще давньоруськi
дiалекти. Наприклад, у давньоруських iменниках типу льв, ръть слабкi
редукованi у першому складi непрямих вiдмiнкiв однини закономiрно
занепали, як це вiдбиває рос. мова (льва, рта, лба), а в укр. мовi
внаслiдок пересування наголосу стали сильними й вокалiзувалися (льва
> лева, ръта > рота). Така специфiка може пояснюватися, зокрема,
тим, що процеси, зумовленi занепадом та вокалiзацiєю редукованих,
були досить тривалi й дiяли ще й на початку формування на основi
давньоруських дiалектiв сучасних схiднословянських мов. Редукованi
голоснi звуки виконували в давньоруськiй мовi фонематичнi функцiï,
отже, коли вони занепали або розвинулись у наявнi в нiй голоснi, то
склад давньоруських фонем зменшився на двi одиницi. Лiтера ь збереглася
у схiднословянських абетках для позначення мякшення попереднього
приголосного; лiтера ъ лишилася у рос. мовi як знак роздiльноï
вимови, в болг. мовi як голосний змiшаного ряду середнього пiдняття,
середнiй мiж а i рос. ы (дъб). В системi приголосних:iз-за занепаду ъ i
ь зявилися новi сполуки приголосних (вони опинилися поряд), внаслiдок
цього спрощення: елемент. здн — поздьно > пiздно > пiзно;
стл — мастьло > мастло > масло ждн — кождьнъй >
кождный > кожний;лньц — сълньцє > солнце >
сонце;рньч — гърньч%рь> горнчар>гончар;сткл —
стькло>сткло >склогъд — гъдє>где >де;
Асимiляцiï:за дзвiнкiстю утворився префiкс та прийменник з з
колишнього с. събирати>сбирати >збирати, бъчєла>бчола
>бджолаза глухiстю казъка > казска;за мякiстю — ьск>ськ =
сєльскъи>сiл'скый > сiльський; Утворення суфiксiв зтво,
цтво, ськ, цьк. Дисимiляцiï: къто>кто >хто (за способом); чьн
>чн >шн (рушник, мiрошник).