Вживання часових форм

Крiм основних значень часу, що безпосередньо виражаються часовими
формами дiєслiв у процесi спiлкування, може виражатися вiдносне
значення щодо моменту мовлення. Так, наприклад, у розповiдi про минулi
подiï поряд iз формами дiєслiв минулого часу вживаються форми
теперiшнього часу в значеннi минулого: Вийшов за школу - свiта не видно,
слiпить очi, рве за поли, з нiг валяє (С. Васильченко). Форми
майбутнього часу також можуть уживатися в значеннi минулого або
теперiшнього, надаючи вiдтiнку раптовостi, несподiваностi, енергiйностi:
Сидж у-як загуде в грубi, як сипне, вiйне снiгом у вiкна — зразу
стемнiло (С. Васильченко). Сивий ус, стару чуприну вiтер розвiває;
то приляже та послуха, як кобзар спiває… (Т. Шевченко).
Вiдноснiсть часового значення допомагають виражати модальнi частки було,
бувало, наприклад: Ти було пiдеш орати, виореш, засiєш i зажнеш, а
панськi козаки прийдуть та й заберуть усе (Панас Мирний); Сидимо було
день при днi у дiвочiй та робимо (Марко Вовчок).