Вживання часових форм

Крiм основних значень часу, що безпосередньо виражаються часовими формами дiєслiв у процесi спiлкування, може виражатися вiдносне значення щодо моменту мовлення. Так, наприклад, у розповiдi про минулi подiï поряд iз формами дiєслiв минулого часу вживаються форми теперiшнього часу в значеннi минулого: Вийшов за школу - свiта не видно, слiпить очi, рве за поли, з нiг валяє (С. Васильченко). Форми майбутнього часу також можуть уживатися в значеннi минулого або теперiшнього, надаючи вiдтiнку раптовостi, несподiваностi, енергiйностi: Сидж у-як загуде в грубi, як сипне, вiйне снiгом у вiкна — зразу стемнiло (С. Васильченко). Сивий ус, стару чуприну вiтер розвiває; то приляже та послуха, як кобзар спiває… (Т. Шевченко). Вiдноснiсть часового значення допомагають виражати модальнi частки було, бувало, наприклад: Ти було пiдеш орати, виореш, засiєш i зажнеш, а панськi козаки прийдуть та й заберуть усе (Панас Мирний); Сидимо було день при днi у дiвочiй та робимо (Марко Вовчок).