Англiйська реалiстична проза

Томас Гарди (1840-1928) — автор декiлькох яскравих трагiчних
романiв з життя простого народу. Кращий його роман Тэсс iз роду
Д'эрбервиллей (1891) — про страшну долю молодоï жiнки, батько
якоï впевнений, що вiн походить зi знатного роду (хоча вони бiднi,
як мишi). Це сильно й дуже пессимистично.
Джон Ґолсуорсi (1867-1933) — типовий англiєць,
спокiйний, ґрунтовний, оптимiстичний. Автор знаменитого циклу
романiв Сага про Форсайтах (1906-1928), що складається iз шести
романiв, досить i досить цiкавих. Кiлька яскравих епiзодiв з
iсторiï роду Форсайтов, респектабельних бiзнесменiв, на таких
стояла вся Великобританiя — найбiльша свiтова держава в той час.
Для них саме головне — традицiï, пристойностi, вигода,
прибуток i т.д. Але все це валити, коли приходить щира пристрасть. Сага
про любов, зраду, ревнощi, розлуцi — у загальному про самому
цiкавий, що може бути для людини. Один iз секретiв популярностi Саги в
тiм, що в Ґолсуорсi вийшло написати продовження життя героïв,
долю ïхнiх дiтей уже пiсля завершення першоï сюжетноï
лiнiï. Роман схожий на сiмейний серiал i цим завоював любов читачiв
Герберт Уэллс (1866-1946). Один iз засновникiв науковоï фантастики.
Першi зразки дав ще Эдгар По. Потiм у цьому жанрi прославився француз
Жуль Верн (1828-1905), але у Верна переважає елемент
пригодницький, розважальний. Герберт Уэллс бiльше серйозний, вiн ставить
соцiальнi, моральнi проблеми, але й захопливостi не втрачає
Найбiльш вiдомi його романи. Машина часу (1895). Саме пiсля роману
Уэллса це словосполучення стало широко употребимо. Героï
вiдправляються в далеке майбутнє й там виявляють щось дивне й
жахливе. Це цiкаво, але не має вiдносини до реального майбутнього,
як менi здається Острiв доктора Моро (1896). Талановитий, але
властолюбний учений на незаселеному островi створив своє власне
царство з полулюдей-полузверей, яких вiн сам створив хiрургiчним
способом з горил i змусив служити собi. Але потiм вони ж його й
прикiнчили
Человек-невидимка (1897). Талановитий, але дуже самолюбний i дратiвливий
фiзик Гриффин зробив неймовiрне вiдкриття, навчився робити невидимим
людське тiло, вiн поставив експеримент на собi, але в нього не було
невидимого одягу й вiн не мiг повернутися в нормальний стан. Незабаром
вiн вступив у неминучий конфлiкт iз людьми, у нього виникає
очманiла думка — захопити владу над миром, користуючись
своєю невидимiстю. Вiн безкарно робить злочини, але його незабаром
убивають. У цьому й попередньому романi думка така: не любити людей i
бажати над ними влади — погано, це обертається проти тебе ж
самого
Вiйна мирiв (1898). Земля пiддалася нападу агресивних марсиан. Марсиане
— це майже тi ж люди, тiльки через багато мiльйонiв рокiв. Вони
незвичайно розумово розвиненi, у них потужна технiка, але в них у
процесi розвитку зникли через непотрiбнiсть людськi почуття, совiсть i
т.д. Вони збираються харчуватися людською кров'ю, як люди харчуються
м'ясом тварин. Але незабаром вони всi вмирають вiд найпростiшоï
земноï iнфекцiï, начебто грипу
Також Уэллс писав непоганi оповiдання. Особливо я вам рекомендую
прочитати оповiдання Дверi в стiнi. Дверi в стiнi з'являється
зненацька там, де ïï нiколи не було — це шанс потрапити
в мир своєï мрiï. Але людина, занурена у своє
звичайне життя, боïться зламати, круто змiнити ïï й
увiйти у дверi в стiнi, щоб жити так, як вiн по-справжньому хоче, людина
насправдi боïться здiйснення своïх щирих бажань