Эмили Дикинсон — оригiнальна американська поетеса

Яка все життя прожила в батькiвському маєтку, нiхто навiть не
знав, що вона пише вiршi. Пiсля ïï смертi виявилося, що вона
поет-новатор, ïï вiршi — короткi рядки зi зламаним
ритмом, майже без ритму, з дуже незвичайним, розiрваним синтаксисом,
вiршi дивнi, напiвзрозумiлi, малозрозумiлi, асоцiативнi. Сподобаються
вони тим, хто любить розгадувати загадки. Дисгармонiйна форма
вiдповiдає погляду Дикинсон на мир як на розiрваний Хаос.
Страждання маленькоï слабкоï людини в страшному жорстокому
свiтi — от ïï тема. Сприймати ïï вiршi на слух
практично неможливо. От одне з деяких зрозумiлих:

Я — Нiхто. А ти — ти хто?

Може бути — теж — Нiхто?

Тодi нас двоє. Мовчок!

Чого доброго видворять нас за порiг

Як унило — бути ким-небудь — И весь червень безперервно

Жабою iм'я своє викликати

До захвату мiсцевих болiт

(Переклад В. Марковой)

Можна довго мiркувати над тим, чому й у якiй ситуацiï бути нiким,
краще, нiж ким-небудь

Книга, де можна прочитати вiршi Дикинсон: Г. Лонгфелло. Пiсня про
Гайвате. У. Уитмен. Вiршi й поеми. Э. Дикинсон. Вiрша. — М., 1976
(Бiблiотека всесвiтньоï лiтератури).