Iсторична драматургiя Михайла Старицького
Батьком украïнського театру назвав Михайла Петровича Старицького
Iван Франко, вiдзначивши його видатну роль у становленнi й розвитку
вiтчизняноï драматургiï. В iсторiю лiтератури вiн увiйшов як
поет, прозаïк, видавець, перекладач добуткiв росiйських i
захiдноєвропейських класикiв, але ярчайший його талант виявився в
украïнському театрi, де М. Старицький виступав i драматургом, i
автором, i режисером, i органiзатором театральних труп. Його перу
належать п'єси, в основу яких покладенi гострi соцiальнi
конфлiкти, характернi для пiсляреформеноï : Не судилося (1881), Ой
не ходи, Григорiєвi, та й на вечiрницю (1885-1887), У тьмi (1892),
Розбите серце (1891), Доля (1893).
Ще на початку лiтературноï творчостi й особливо в останнi роки
життя увага майстри слова привертали iсторичнi теми . Старицький —
автор багатьох iсторичних романiв i повiстей, а також драм Богдан
Хмельницький (1887-1896), Маруся Богуславка (1897), Остання нiч (1899),
у яких реалiстично зображене минуле украïнського народу, його
героïчну боротьбу проти турецько-татарських завойовникiв i
польськоï шляхти Богдан Хмельницький — одна iз кращих
п'єс украïнськоï класичноï драматургiï, вона
була написана на основi глибокого вивчення iсторичних i фольклорних
матерiалiв з використанням народних переказiв, iсторичних пiсень i дум
про Хмельницького. П'єса охоплює в часi кiлька рокiв
боротьби украïнського народу за своє нацiональне звiльнення з
пiд гнiта польськоï шляхти й завершується символiчною
картиною — Переяславский рада. У нiй поруч iз соцiальними
представленi виразнi особистi мотиви: драма Ганни, що таємно й
безнадiйно закохана в Богдана; особиста драма Богуна, що так само
безнадiйно любить Ганну; честолюбна Олена, що бавиться те з його сином,
то iз Чаплинським. Художня сила драми полягає в тiм, що в нiй
головнi героï й iншi персонажi — носiï патрiотичноï
iдеï визвольноï боротьби надiленi рисами не тiльки видатних, а
й разом з тим звичайних реальних людей. Iз всiх героïв п'єси
мене, звичайно, захопив образ Богдана Хмельницького. При всiй складностi
й суперечливостi фiгури гетьмана як державного дiяча, що став на чолi
украïнського народу в один з найтяжчих перiодiв його
героïчноï iсторiï, вiн змальований Старицьким правдиво, з
любов'ю й щирою симпатiєю
До добуткiв, побудованим на фольклорному матерiалi, належить i драма
Старицького Маруся Богуславка (1897), у якiй автор змалював ряд
правдивих картин з iсторiï украïнського народу, пов'язаних з
його боротьбою проти турецьких загарбникiв. Перед нами виникають нашi
спiввiтчизники, полоненi турецьким пашею i його пiдручними, що жорстоко
з ними поводилися. Ïхня непокора в неволi й оспiвав Старицький у
своïй знаменитiй п'єсi. I головна його увага — Маруся
Богуславка, що, ставши дружиною Гирея, заспокоюється на якийсь
час. Але ми згодом переконуємося, що душу ïï все-таки
належить Украïнi, тому що жiнка без коливань звiльняє з
рабства козакiв i сама хоче вернутися на Украïну. Розриваючись мiж
материнськими почуттями й тугою за рiдною землею, вона вмирає на
руках у матерi й Сахрона. У трагiчнiй розв'язцi добутку висловлена
думка: той, хто зрадить Батькiвщину, вiдречеться заради особистого,
повинен загинути
Драма Оборона Бунтi (1899) зображує один iз трагiчних моментiв
боротьби украïнського народу проти шлiхетсько-польських загарбникiв
уже пiсля Переяславского ради. П'єса насичена могутнiм пафосом
теперiшнього народного патрiотизму, любовi до своєï вiтчизни,
тому що сам народ приймає саму активну участь у подiях: усi
знають, що йдуть на вiрну смерть, але нiхто не коливається, тому
що треба допомогти з'єднатися силам Хмельницького й Богуна.
Звертаючись до складних i драматичних перiодiв iсторiï
украïнського народу, показуючи героïв своïх iсторичних
добуткiв сповненими сили й щиросердечноï краси, Старицький виявив
вiру в краще майбутнє .
