Короткий нарис про В'єтнам

В'єтнам — (офiцiйна назва СОЦIАЛIСТИЧНА РЕСПУБЛIКА В'ЄТНАМ) .
Краïна розташовується уздовж схiдного берега Iндокитайського пiвострова в пiвденно-схiднiй Азiï. Максимальна довжина краïни з пiвнiчно-заходу на пiвденний схiд — близько 1 650 км, i максимальна ширина зi сходу на заходi — близько 550 км на пiвночi й близько 340 км на пiвднi. В'єтнам граничить на пiвночi з Китаєм; на сходi й пiвднi розташованi Тонкинський затока й Пiвденно- китайське море; на пiвденно-заходi Сiамська затока; на заходi розташованi Лаос i Камбоджа (Кампучия) . Столицею краïни є Ханой. Площа краïни — близько 331 041 квадратних кiлометрiв. Населення — 74 545 000 (за даними на 1995 рiк) .
Земля
На пiвночi краïни щiльно заселена дельта Червоноï рiки є основною житницею, де культивується основна зернова культура краïни мал. Червона Рiка й припливи регулярно пiддаються серйозним великим повеням, одночасно будучи зрошення полiв i шляхами транспортування вантажiв. Родюча дельта Меконгу майже в чотири рази бiльше, нiж дельта Червоноï рiки i є однiєï з основних рисопроизводящих областей у свiтi. Рiчнi повенi в дельтi Меконгу, на вiдмiну вiд повенi в дельтi Червоноï, вiдбуваються регулярно й збiльшують родючiсть землi, щороку приносячись нову землю й iл. Крiм того, у краïнi є плантацiï цукрового очерету, бананiв, i кокосових горiхiв у дельтi Меконгу. Вузька берегова рiвнина довжиною близько 1 000 км з'єднує цi двi основнi рiчковi дельти.
В'єтнам має тропiчний мусонний клiмат з гарячими зимами на пiвднi й холодних зимах на пiвночi. Рiчна середня температура на пiвночi (Ханой) -23њ i на пiвднi (Хошiмiн) . — 27њ. Середнi рiчнi опади (головним чином у перiод iз травня по жовтень) — 1 500 — 2 000 мм. Тайфуни трапляються на пiвночi й пiвденно-заходi.
Майже одна третина загальноï площi краïни — пiд тропiчними вiчнозеленими й субтропiчними листяними лiсами дуба, бука, каштана, сосни, тику. Бамбук широко розповсюджений як у лiсах, так i уздовж рiк. Мангровi лiси поширенi в приливних берегових рiвнинах, а трав'янистi савани покривають плоськогiр'я й плато на пiвденно-заходi. Бiльшi площi знiвеченi варварськими способами землеробства (вирубки й випалювання) , також бомбуваннями й гербiцидами, що використовувалися збройними силами США пiд час в'єтнамськоï вiйни, хоча розоренi областi згодом пiддалися вiдновленню (рекультивацiï) . Бiля однiєï п'ятоï загальноï площi краïни використовується в сiльському господарствi.
Пiвнiчний В'єтнам багатий мiнеральними ресурсами, особливо антрацитом i кам'яним вугiллям. Iншi мiнерали виявленi на пiвночi, у тому числi залiзна руда, свинець, цинк, боксит, мiдь, хромовi руди, вольфрам. олово. Невеликi запаси нафти знайденi на пiвденному узбережжi.
Населення
В'єтнамцi — переважна етнiчна група, становить майже 90 вiдсоткiв загального населення. До нацiональних меншостей на пiвночi ставляться китайцi, тайськоязичное населення (вихiдцi з Таïланду) . До нацiональних меншостей на пiвднi ставляться етнiчнi групи, що проживають на нагiр'я, а також кхмери (камбоджiйцi) . Офiцiйна мова — в'єтнамський. Крiм того, використовуються також французький, китайський, англiйський i кхмерський. Основна релiгiя — буддизм, що переважає фiлософiя — конфуцiанство. Iншi релiгiйнi конфесии — римсько-католицька, iслам i протестанти.
Рiвнi народжуваностi й смертностi у В'єтнамi, а також середньорiчний прирiст населення порiвняно високi за свiтовими стандартами, але порiвняннi з аналогiчними показниками iнших краïн у Пiвденно-схiднiй Азiï. Бiля двох п'ятих населення молодше 15 рокiв. Передбачуваний строк життя приблизно 66 рокiв. Пiд час вiйни 1955- 1975 вiдбувся значний вiдтiк населення iз сiльських районiв краïни в мiста, особливо на пiвднi. До кiнця ХХ сторiччя одного п'ята населення проживає в мiстах. Пiсля падiння Пiвденного В'єтнаму в 1975 близько 1 мiльйона бiженцiв покинуло краïну. Число бiженцi, що виïхали з В'єтнаму пiсля цього, оцiнюється ще в один мiльйон, у тому числi багато етнiчних китайцiв. В 1976 керiвництво краïни початок здiйснювати план переселення 10 мiльйонiв чоловiк з мiст у сiльськi новi економiчнi зони, особливо на пiвднi. Мiж 1976 i 1986 було повiдомлено, що бiльше 4 мiльйонiв чоловiк були переселенi в новi економiчнi зони .
Економiка
В'єтнам має централiзовану планову економiку, що в основному базується на сiльському господарствi. Полiтика колективiзацiï й нацiоналiзацiï здiйснювалася найчастiше неефективно, а корумпована бюрократiя перешкоджала економiчнiй реконструкцiï з моменту закiнчення вiйни в 1975. Проте, з 1986 у В'єтнамi починається зрушення убiк економiки, заснованоï на ринкових вiдносинах i дозволяються приватне пiдприємництво. Проте, валовий нацiональний продукт на душу населення залишається одним з найнижчих у свiтi.
У сiльському господарствi, що дає бiльш нiж одну чверть валового внутрiшнього продукту, зайнято майже три чвертi робочоï сили. Керiвництво початок допуськати продаж надлишкового зерна на вiдкритий ринок наприкiнцi 1980-х, i В'єтнам знову почав експортувати рис пiсля рокiв недостачi. Значна частина орноï землi використовується для вирощування рису (до двох урожаïв у рiк у багатьох областях) . Крiм того, у краïнi вирощують манiоку, солодка картопля, арахиси, сорго й зерно (маïс) . Державнi колективнi господарства вирощують кава, чай, каучуконоси (на експорт) , а також цукровий очерет, сою, кокосовi горiхи. Свинi й худоба — основнi свiйськi тварина.
Морепродукти (риба й молюськи) iз внутрiшнiх вод i Пiвденно-китайського моря є другим найбiльш важливим джерелом продуктiв харчування пiсля рису, а також важливими експортними товарами.
Видобуток корисних копалин i виробництво дають бiльше один п'ятоï ВНП, але використовують тiльки одного десяту працюючого населення. Основна частина промисловостi краïни концентрується на пiвночi.
ГЕС — основне джерело електрики, але одержувана потужнiсть недостатня для задоволення потреб краïни.
В останнi роки В'єтнам почав залучати iнвестицiï з рiзних азiатських i захiдних краïн. Iмпортуються переважно паливо, сировина, устаткування, продовольчi товари; експортується в основнiй сировинi й ремiсничi вироби.
В'єтнамська етнолингвистичеськая спiльнiсть оформилася близько 200 до н. е. у незалежному королiвствi В'єтнам, що пiзнiше була анексована (захоплена) Китаєм. В I столiттi н. е. королiвство Фунан, що перебувало пiд iстотним впливом Iндiï, захопило значну частину областi дельти Меконгу, але в VI-М сторiччi ця держава зникла. В 939 роцi пiвнiч краïни, нарештi, звiльнився вiд китайського правлiння. В'єтнам вiдбив три вторгнення монголiв в XIII-М сторiччi, але був повторно захоплений Китаєм в 1407 роцi, пiсля чого нацiональний опiр звiльнив краïну вiд китайського панування в 1428 роцi. В епоху правлiння династiï Ле границi В'єтнаму поступово були просунутi до пiвдня. В 1757 роцi краïна роздiлилася на двi частини, i возз'єднання не вiдбулося до 1802 року, коли генерал Нгуен Анх став iмператором.
У другiй половинi XIX-Го сторiччя В'єтнам поступово був завойований Францiєю, що керувала краïною як колонiєю ( 1883-1939) , а потiм як володiнням ( 1939-45) . В 1945 комунiсти пiд керiвництвом Хо Ши Мина оголосили незалежнiсть В'єтнаму. Протягом семи рокiв французькi вiйська вели вiйну у В'єтнамi проти партизанiв на чолi з Хо Ши Мином. Це була перша iндокитайська вiйна , що закiнчилася перемогою партизанiв пiд Дьен Бьен Фу 7 травня 1954. Угода про перемир'я було пiдписано в Женевi 21 липня 1954, при цьому був застережений тимчасовий подiл краïни демаркацiйною лiнiєю на широтi 17 паралелi. Краïна була знову роздiлена на двi частини: Пiвнiчний В'єтнам, пiдтримуваний СРСР i Китаєм, i Пiвденний В'єтнам, пiдтримуваний США. Дiяльнiсть пiвнiчно-в'єтнамських партизанiв i комунiстiв на пiвднi В'єтнаму викликала iнтервенцiï США й другу iндокитайську вiйну 1955-75 гг. Наслiдку вiйни були жахливi: людськi втрати й руйнування iз працею пiддавалися пiдрахунку. Угода про припинення вогню було пiдписано в 1973, i вiйська США були виведенi iз краïни. Громадянська вiйна незабаром вiдновила, i в 1975 уряд Пiвнiчного В'єтнаму, здiйснило повномасштабне вторгнення в Пiвденний В'єтнам, що закiнчилося падiнням южновьетнамського уряди й створення комунiстичного уряду Пiвденного В'єтнаму. 2 липня 1976 два В'єтнам були об'єднанi в Соцiалiстичну Республiку В'єтнам.
В 1978 у вiдносинах з Камбоджею (Кампучией) i Китаєм наступило погiршення через зiткнення на границях. В 1979 В'єтнам увiв вiйська в Камбоджу (Кампучию) , щоб ськинути уряд червоних кхмерiв (Пiдлога Поту) i встановити дружнiй В'єтнаму режим. У вiдповiдь китайськi вiйська на якийсь час захопили ряд територiй В'єтнаму уздовж пiвнiчних границь. Хоча китайське вторгнення було зупинено, наслiдку девятидневной вiйни були досить серйозними для економiки. В 80- х В'єтнам контролював значну частину Iндокитаю за допомогою своïх вiйськ у Лаосi й Камбоджi (Кампучии) . Прихильники червоних кхмерiв продовжували боротьбу з в'єтнамським вiйськами в Камбоджi (Кампучии) , але в 1989 В'єтнам завершив поетапний висновок всiх вiйськ з Камбоджi (Кампучии) .
Iз середини 80-х у В'єтнамi почалися економiчнi реформи, спрямованi на лiбералiзацiю вiдносини до приватного пiдприємництва. Крiм того, В'єтнам полiпшив вiдносини з багатьма азiатськими й захiдними краïнами й з'явилися ознаки того, що мiжнародна iзоляцiя закiнчується.
Державний i суспiльний устрiй По конституцiï 1992 В'єтнам соцiалiстична республiка, вищий орган державноï влади — Нацiональнi Збори, що обирається загальним голосуванням на п'ятирiчний строк. Нацiональнi Збори обирають президента зi своïх депутатiв, i президент звертається до парламенту iз проханням про призначення або зняття з посади вiце-президента, прем'єр-мiнiстра, i голови Верховного Народного Суду. Президента, прем'єр-мiнiстр i iншi керiвники краïни перебувають у своïй посадi той же строк, що й Нацiональнi Збори. Верховний Народний Суд є вищим судовим органом краïни й робить нагляд за дiяльнiстю низових народних судiв. Як i ранiше найбiльш важливим полiтичним iнститутом у краïнi є В'єтнамська Комунiстична Партiя, членам якоï належать ключовi пости в керiвництвi краïни. Основнi рiшення в областi полiтики приймаються Полiтбюро компартiï. Партiя вiдбирає кандидатiв у депутати Нацiональних Зборiв, пiсля чого тi обираються по єдиному безальтернативному спиську.
В'єтнамське керiвництво систематично придiляє багато уваги охоронi здоров'я в краïнi, у тому числi й у сiльських районах, внаслiдок чого захворюванiсть полiомiєлiтом, тифом, дифтерiєю, i туберкульозом сильно ськоротилася. У краïнi уведене загальне обов'язкове безкоштовне дев'ятирiчне утворення. Керiвництво краïни оголосило про лiквiдацiю неграмотностi наприкiнцi 1970-х. Вище утворення можна одержати в Ханойському унiверситетi й в iнших вузах. Преса й всi засоби масовоï iнформацiï контролюються й управляються Комунiстичною Партiєю.
Лiтература:
1. Britannica CD 97