Марiя У. Самчука — оповiдання про примусову колективiзацiю

Марiя У. Самчука один з раннiх добуткiв поета. Об'єднанням
реальних картин революцiйних часiв з бiблiйними символами сприяє
визначенню iдеï добутку: П. Тичина намагається добути свiтло
вбитоï любовi, гуманностi, спiвчуття до людських страждань. Як
затверджує Р. Мовчан, до розгляду матерi в новелi Мати Г. Косинки
варто пiдходити подвiйно. З одного боку, автор зображує образ
реальноï матерi (правда вона iснує лише в спогадах i
переживаннях Андрiя, хоча ïï бiльшi очi запам'ятовуються
читачевi), i як наскрiзний образ материнства Андрiй — один iз
синiв — має намiр привезти лiкаря для важко хвороï
матерi. Вiн у постiйнiй тривозi, в уявi бачить лiкарню й вiрить, що
лiкар погодиться ïхати. Те, що дiється навкруги, (iде вiйна ;
на одному просторi зштовхнулися поляки, гайдамаки, бiльшовики) не дуже
хвилює його, тому що в нього зовсiм iнша мета: зробити все для
того, щоб допомогти матерi. Андрiй — типовий представник
тодiшнього селянства, тiєï його частини, що не перейнялася
бiльшовицькою iдеєю, не сприйняла ïï мораль. Цивiльного
подвигу вiн не здiйснює, але прагне захистити материнство як
символ вiчностi життя
Марiя У. Самчука — оповiдання про примусову колективiзацiю.
Головна героïня добутку — Марiя, бiографiю якоï автор
розповiдає на тлi iсторичних подiй. Вона, як i образ матерi в
новелi Г. Косинки, символiзує собою материнство — основу
життя на землi. На долю Марiï випало багато випробувань: вона
пережила вигнання з будинку власним сином Максимом, довiдалася про
самогубство донi, про те, що молодшого сина Лаврина репресували, стала
свiдком смертi онука, убивства чоловiком сина…Яке ще бiльше
випробування може витримати серце матерi? Самотня Марiя вмирає вiд
страху й розпачу, удивляючись у тьму вiчноï ночi. Ïï
смерть — явище протиприродне, насильницьке. Воно начебто є
попередженням можливого знищення Украïни, символiчним образом
якоï є образ Марiï