У чому суть праведностi Матрени в оповiданнi А. И. Солженицина Матренин двiр?

Стрижнева тема творчостi А. И. Солженицина — протистояння людини
силi зла, як зовнiшнього, так i захоплююче саме серце, iсторiя падiння,
боротьби й величi духу, невiдривна вiд трагедiï Росiï. В
оповiданнi Матренин двiр* автор зобразив народний характер, що зумiв
зберегти себе в страшнiй смутi XX столiття. Є такi природженi
ангели, вони начебто невагомi, вони сковзають як би поверх
цiєï рiдоти, анiтрошки в нiй не потопаючи, навiть чи
стосуючись стопами ïï поверхнi?.. Це — праведники, ми
ïх бачили, дивувалися (диваки), користувалися ïхнiм добром, у
гарнi хвилини вiдповiдали ïм тим же, вони розташовують, — i
вiдразу поринали знову на нашу приречену глибину. У чому суть
праведностi Матрени? У життi не по неправдi. Вона поза сферою
героïчн або виняткового, реалiзує себе в самоï що нi на
є повсякденний, побутовоï ситуацiï, випробовує на
собi всi принадностi радянського сiльського життя 1950-х рокiв:
проробивши все життя, змушена клопотати про пенсiï не за себе, а за
чоловiка, що пропав з початку вiйни. Не маючи можливостi купити торф, що
добувається скрiзь навколо, але не продається колгоспникам,
вона, як i всiєï ïï подруги, змушена брати його
тайкома. Створюючи цей характер, Солженицин ставить його в самi
повсякденнi обставини колгоспного життя 1950-х рокiв з ïï
безправ'ям i гордовитою зневагою до звичайноï людини. Праведнiсть
Матрени складається в ïï здатностi зберегти своє
людське й у настiльки недоступнi для цього умовах. Але кому
протистоïть Матрена, у зiткненнi з якими силами проявляється
ïï сутнiсть?
У зiткненнi з Фаддеем, чорним старим, уособленням зла. Символичен
трагiчний фiнал оповiдання: Матрена гине пiд поïздом, допомагаючи
Фаддею перевозити колоди вiд ïï ж власноï хати. Всi ми
жили поруч iз нею й не зрозумiли, що вона є той самий праведник,
без якого, по прислiв'ю, не коштує село . Нi мiсто. Нi земля наша.