Срiбне столiття росiйськоï поезiï — Iмена, дати, напрямки

Микола Гумилев . Багато десятилiть ми були приреченi на слухи й домисли
про його долю й про життя його, i вуж тим бiльше про обставини загибелi.
У годину, коли вiн народився, морська мiцнiсть Кронштадт була сотрясаема
штормом. Стара нянька побачила в цьому своєрiдний знак, сказавши,
що в народженого буде бурхливе життя. I вона виявилася права: пошуки,
метання, пристрасть до подорожей короткi, але бурхливi тридцять п'ять
вiдпущених Всевишнiм лiт
Як говорять, поет у Росiï бiльше, нiж поет. I нiхто не може сказати
про поета краще, нiж говорять його вiршi:
Я прiрвам i бурам вiчний брат
Але я вплету у войовниче вбрання
Зiрку долин, лiлею блакитну
Поезiя Гумилева аполiтична, i це один з моментiв, що, поряд з мистецтвом
вiрша, залучає мене в його творчостi . У його вiршах знайшли
вiдбиття й любов, i подорожi, i вiйна , i екзотика. Тiльки полiтика
залишилася осторонь. Гумилева хвилювали не питання облаштованостi миру,
а сам дивний i невiдомий мир, вiдчуття вiд зiткнення з ним. Вiн створив
теорiю акмеизма, призиваючи сприймати мир беззастережно, але сам
акмеистом не став, тому що був бiльше, значнiше цього напрямку.
Здається, що канони акмеизма були для нього лише умовнiстю. А якi
були в нього вчителi! Анненский, Вiйон, Готьє, Брюсов
Микола Гумилев природжений поет, що побудував власний мир слова й
почуття. Час довiв, що цей мир нам не далекий, як не далека любов i
смуток, щастя й розчарування. Але сум вiршiв Гумилева особливо лiрична,
особливо почуттєва, по особливому завораживающа й зворушлива:
Сьогоднi, я бачу, особливо смутний твiй погляд
И руки особливо тонкi, колiна обiйнявши
Послухай: далеко, на озерi Чад
Вишуканий бродить жираф
Кожна книга Гумилева це пiдсумок зробленого ïм на момент
ïï виходу, це осмислення життя й серйозна робота душi, що
Глас Бога чує у вiйськовiй тривозi
И Божими кличе своєï дороги
Його фiлософська лiрика вилилася в збiрник Сагайдак, у якому вiн
задається питаннями, ранiше його не хвилювали, робить вiдкриття,
досi йому недоступнi, наприклад:
Я ввiчливий з життям современною,
Але мiж нами є перешкода
Усе, що смiшить ïï, гордовиту,
Моя єдина вiдрада
Незважаючи на бiльшу захопленiсть екзотичними краïнами Африки й
Азiï, Микола Гумилев безмежно вiдданий батькiвщинi. У той час, коли
багато хто вже покинули або збиралися залишати Росiю, вiн
вертається, iдучи назустрiч першiй хвилi емiграцiï. Я не
знаю, як зложилася б його доля поза батькiвщиною, але для
росiйськоï поезiï вiн зробив максимум того, що мiг, саме тому,
що повернувся. А не повернутися Микола Гумилев не мiг, тому що один раз
зробив для себе вiдкриття:
Я кричу, i мiй голос дикий,
Це мiдь ударяє в мiдь,
Я, носiй думки великоï, Не можу, не можу вмерти
Немов молоти громовi
Або води гнiвних морiв,
Золоте серце Росiï
Розмiрно б'ється в груди моєï
Час, коли Гумилев вступив на лiтературне поприще, було часом розквiту
срiбного столiття росiйськоï лiтератури. Друкуватися вiн став з
1902 р. На початку свого творчого шляху Микола Степанович перебував пiд
впливом символiзму. В 1905 р. вийшла його перша книга вiршiв Шлях
конквiстадорiв, а в 1908 р. друга Романтичнi квiти iз присвятою Ганнi
Андрiïвнi Горенко, що згодом стала вiдомою поетесою Ахматовоï,
своïй майбутнiй дружинi. Протягом всього свого недовгого життя вiн
випустив ще чимало iнших збiрникiв Перлiв, Сагайдак, Багаття, Намет i
iншi
Гумилев по праву вважається лицарем росiйського Реннесанса,
засновником новоï лiтературноï течiï акмеизма й дивним
майстром слова. Чудове й сонячне свiтло шукань, мрiянь супроводжував
Миколу Степановича практично все життя, воно опромiнював його земнi
утвори й супроводжував йому в мандрiвках. У всiх куточках миру вiдомi
його вiршованi добутки, починаючи вiд Азiï й Африки й закiнчуючи
Америкою. Пам'ять про нього жива дотепер, як i жива його поезiя, що так
само чиста й прозора, як лiсовий струмок
На початку творчого шляху, випробовуючи своï першi лiтературнi
невдачi, Гумилев почав дуже серйозно захоплюватися французькою
лiтературою, iсторiєю живопису й театру, прагнув осягти культуру
минулих епох. Тим самим вiн втiлював у життя заповiдь: зробити себе
таким, яким би вiн хотiв бути. Яким вiн став, нам вiдомо. Навiть
Володимир Набоков у своïй повiстi Спостерiгач назве його спiваком
мужностi
Менi здається, що в тiй самiй тишi французьких бiблiотек i
зародився Гумилев-путешественник, дослiдник чаклунського континенту
Африки й безстрашний мисливець на тигрiв. Знайомство з культурою
європейського Реннесанса зробило його назавжди лицарем i спiваком
романтики. Перiод, що передує виданню книги вiршiв Романтичнi
квiти, знаменний написанням дуже важливого для Гумилева вiрша, що
послужило вiдправним пунктом до створення образа романтичного героя його
лiричних добуткiв i вiд якого вiдгалузилися багато iнших його вiршiв, а
також драми й поеми. Цей вiрш був написаний для збiрника, що
готується, Романтичнi квiти й називалася Чарiвна скрипка. Даний
вiрш є ключовим для всього творчостi поета, тому вiн не випадково
дорожив ïм настiльки, що навiть погодився не включати його в
збiрник, що друкується, для того, щоб воно пролунало вперше
спочатку на сторiнках такого авторитетного журналу, як Терези
Милий хлопчик, ти так веселий, так свiтла
Твоя посмiшка,
Не проси про це щастя, що отруює мири,
Ти не знаєш, ти не знаєш, що таке
Ця скрипка,
Що таке темний жах зачинателя гри!
В образi скрипки в Гумилева виступає поезiя, що одночасно є
й смертельним закляттям, i вищим блаженством
Отже, над другою книгою Романтичнi вiршi Гумилев працював практично все
життя, у цей збiрник входило близько 32 вiршiв. Романтик Гумилев
поезiï зла протиставляв поезiю краси земних мандрiвок i мрiянь. У
цьому збiрнику вперше проявляється африканська тема, навiяна
вiдвiдуванням в 1907 р. африканського континенту. Муза мандрiвок
повертає поета на береги Нила, до таємничого озера Чад, а
потiм i далi до iмператора Каракалле. Але всi цi вiршi скорiше
вiдбивають мрiяння про невiдомому й незбагненному, чим пережите
Оголошена ревiнням i тупотом,
Убрана в полум'я й дими,
Про тебе, моя Африка, пошепки
У небесах, говорять серафими
Своє життя Гумилев побудував як наближення до iдеалу поета: багато
рокiв вiн присвятив учнiвству й строгiй дисциплiнi, поступово розширював
i в той же час конкретизував мир своïх образiв. Навiть в останньому
збiрнику Гумилев залишився зосереджений на своïх глибинних
щиросердечних рухах, пов'язаних з гострим переживанням сучасностi й з
почуттям трагiчноï тривоги. Основна заслуга Гумилева це введення в
росiйську поезiю елемента мужнього романтизму, а також створення
власноï традицiï, що опирається на принцип особливо
строгого вiдбору поетичних засобiв, сполучення напруженого лiризму з
декларативними iнтонацiями, а патетики з легкою iронiєю
Будучи прекрасним художником, вiн залишив цiкаву й значну лiтературну
спадщину, вплинув на подальший розвиток росiйськоï поезiï.
Гумилев жив у майже примарному свiтi, цурався сучасноï йому
дiйсностi, сам створював для себе краïни й населяв ïх
вигаданими героями