Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятевi своєму Святополку

З германськоï хронiки Титмара Мерзебургського
Повiдомлення нiмецького хронiста багато в чому перегукується зi звiстками росiйського лiтописця, а також додає багато коштовних деталей. При аналiзi тексту треба пам'ятати, що в наслiдку Ярослав до середини 1040-х рокiв стане союзником Священноï Римськоï iмперiï й германського iмператора Генрiха II (до його смертi). Головним ворогом iмперiï була Польща i ïï князь (з 1025 р. король) Болеслав Хоробрий, тому спiвчуття Титмара Ярославовi досить зрозумiло.
Не слiд умолчать i об жалюгiдному нещастi, що осягло русь, тому що з нашою допомогою Болеслав напав на неï з великим вiйськом, нанеся ïй велика втрата. 22 липня (1018) названий герцог, пiдiйшовши до якоïсь рiки наказав своïм воïнам розбити там табiр i навести необхiднi мости. Король Русi (Ярослав) розташувався зi своïми бiля тоï ж рiки…
Тим часом поляки, дражнячи близького ворога, викликали його на зiткнення, що завершилося ненавмисним успiхом, так що охранявшие рiку минулого вiдкинутi. Довiдавшись про це, Болеслав пiдбадьорився й…стрiмко, хоча й не без працi, переправився через рiку. Вороже вiйсько…марне намагалося захистити батькiвщину, тому що, поступившись у першiй сутичцi, воно не зробило бiльше серйозного опору. Тодi впало там незлiченну безлiч що бiжать, переможцiв же — небагато.
Тим часом Ярослав силою захопив якесь мiсто, що належить тодi його братовi (Святополку), а жителiв повiв у полон. На мiсто Киïв , надзвичайно укрiплений, по наущению Болеслава часто нападали печенiги, постраждав вiн i вiд сильноï пожежi. Хоча жителi й захищали його, однак вiн швидко був зданий iноземному вiйську: залишений своïм королем, що звернулися у втечу (Ярославом), вона 14 серпня прийняла Болеслава й свого довго, що отсутствовали пана, Святополка… У соборi святоï Софiï, що у попередньому роцi по нещасному випадку згорiв, що прибули з почестями, з мощами святих i iншому всiлякою благолiпнiстю зустрiв архiєписькоп цього мiста. Там була мачуха згаданого короля (Ярослава), його дружина й дев'ять сестер; на однiй з них (Предславе), що вiн i ранiше домагався, беззаконно, забувши про свою дружину, женився старий розпусник Болеслав. Там йому були показанi немислимi ськарби, бiльшу частину яких вiн роздав сввоим iноземним прихильникам, а дещо вiдправив на родиину. Серед допомiжних сил у названого герцога з нашоï (германськоï) сторони було 300 чоловiк, а також 500 угорцiв i тисяча печенiгiв.
Всi вони були вiдпущенi по будинках, коли… Святополк iз радiстю став приймати мiсцевих жителiв, що приходили до нього з виявленням покiрностi.
У цьому великому мiстi (Києвi), що є столицею того королiвства, є бiльше чотирьохсот церков i вiсiм ринкiв, народу ж — невiдома безлiч; дотепер йому, як i всьому тому краю, силами рабiв, що рятувалися втечею,, що стiкалися сюди з усiх бокiв, а найбiльше — силами стрiмких данов (варягiв, ськандинавiв) вдавалося протистояти досить руйнiвним набiгам печенiгiв, а також перемагати iншi народи.
(Уривок з VIII глави хронiки Титмара Мерзебургського)
Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятевi своєму Святополку
Древня Русь у свiтлi закордонних джерел. М., 1999. С. 327-329.