Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятевi своєму Святополку
З германськоï хронiки Титмара Мерзебургського
Повiдомлення нiмецького хронiста багато в чому перегукується зi
звiстками росiйського лiтописця, а також додає багато коштовних
деталей. При аналiзi тексту треба пам'ятати, що в наслiдку Ярослав до
середини 1040-х рокiв стане союзником Священноï Римськоï
iмперiï й германського iмператора Генрiха II (до його смертi).
Головним ворогом iмперiï була Польща i ïï князь (з 1025
р. король) Болеслав Хоробрий, тому спiвчуття Титмара Ярославовi досить
зрозумiло.
Не слiд умолчать i об жалюгiдному нещастi, що осягло русь, тому що з
нашою допомогою Болеслав напав на неï з великим вiйськом, нанеся
ïй велика втрата. 22 липня (1018) названий герцог, пiдiйшовши до
якоïсь рiки наказав своïм воïнам розбити там табiр i
навести необхiднi мости. Король Русi (Ярослав) розташувався зi
своïми бiля тоï ж рiки…
Тим часом поляки, дражнячи близького ворога, викликали його на
зiткнення, що завершилося ненавмисним успiхом, так що охранявшие рiку
минулого вiдкинутi. Довiдавшись про це, Болеслав пiдбадьорився
й…стрiмко, хоча й не без працi, переправився через рiку. Вороже
вiйсько…марне намагалося захистити батькiвщину, тому що,
поступившись у першiй сутичцi, воно не зробило бiльше серйозного опору.
Тодi впало там незлiченну безлiч що бiжать, переможцiв же —
небагато.
Тим часом Ярослав силою захопив якесь мiсто, що належить тодi його
братовi (Святополку), а жителiв повiв у полон. На мiсто Киïв ,
надзвичайно укрiплений, по наущению Болеслава часто нападали печенiги,
постраждав вiн i вiд сильноï пожежi. Хоча жителi й захищали його,
однак вiн швидко був зданий iноземному вiйську: залишений своïм
королем, що звернулися у втечу (Ярославом), вона 14 серпня прийняла
Болеслава й свого довго, що отсутствовали пана, Святополка… У
соборi святоï Софiï, що у попередньому роцi по нещасному
випадку згорiв, що прибули з почестями, з мощами святих i iншому
всiлякою благолiпнiстю зустрiв архiєписькоп цього мiста. Там була
мачуха згаданого короля (Ярослава), його дружина й дев'ять сестер; на
однiй з них (Предславе), що вiн i ранiше домагався, беззаконно, забувши
про свою дружину, женився старий розпусник Болеслав. Там йому були
показанi немислимi ськарби, бiльшу частину яких вiн роздав сввоим
iноземним прихильникам, а дещо вiдправив на родиину. Серед допомiжних
сил у названого герцога з нашоï (германськоï) сторони було 300
чоловiк, а також 500 угорцiв i тисяча печенiгiв.
Всi вони були вiдпущенi по будинках, коли… Святополк iз радiстю
став приймати мiсцевих жителiв, що приходили до нього з виявленням
покiрностi.
У цьому великому мiстi (Києвi), що є столицею того
королiвства, є бiльше чотирьохсот церков i вiсiм ринкiв, народу ж
— невiдома безлiч; дотепер йому, як i всьому тому краю, силами
рабiв, що рятувалися втечею,, що стiкалися сюди з усiх бокiв, а
найбiльше — силами стрiмких данов (варягiв, ськандинавiв)
вдавалося протистояти досить руйнiвним набiгам печенiгiв, а також
перемагати iншi народи.
(Уривок з VIII глави хронiки Титмара Мерзебургського)
Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятевi своєму
Святополку
Древня Русь у свiтлi закордонних джерел. М., 1999. С. 327-329.
