Лист Володимира Мономаха Олегу
ПРО я, багатостраждальний i сумний!Послухав я сина свого (Мстислава),написав тобi грамоту: чи приймеш ти ïï по^-доброму або з
наругою, те й iнше побачу iз твоєï грамоти. Цими адже словами
я попередив тебе, чого я чекав вiд тебе, смиреннiстю й покаянням бажаючи
вiд Бога вiдпущення минулих своïх грiхiв…
Подивися, брат, на батькiв наших: що вони зiбрали й на що ïм одягу?
Тiльки i є в них, що зробили душi своєï…Коли ж
убили дитя, моє й твоє, перед тобою, варто було б тобi,
побачивши кров його й тiло його, що увянули подiбно квiтцi, що вперше
розпустився, подiбно агнцевi заколотому, ськазати, коштуючи над ним,
вдумавшись у помисли душi своєï: На жаль менi, що я
зробив!… Боговi б тобi покаятися, а до мене написати грамоту
втiшливу так невiстку мою (дружину вбитого сина Володимира Мономаха)
послати до мене, — тому що немає в нiй нi зла, нi добра,
— щоб я, обiйнявши ïï, оплакав чоловiка
ïï…
Тим адже шляхом iшли дiди й батьки нашi: суд вiд Бога прийшов йому
(синовi моєму), а не вiд тебе. Якби ти свою волю створив i Муром
добув, а Ростова б не займав i послав би до мене, то ми б звiдси
влагодилися. Але сам розсуди, менi чи було гiдно посилати до тебе або
тобi до мене?
Дивно чи, якщо чоловiк упав на вiйнi? Умирали так кращi iз предкiв
наших. Але не випливало йому (синовi моєму) шукати чужого й мене в
ганьбу й у сум уводити. Пiдучили адже його слуги, щоб собi що-небудь
добути, а для нього добули зла. I якщо почнеш каятися Боговi й до мене
будеш добрий серцем, пославши посла свого або єписькопа, то напиши
грамоту iз правдою, тодi й волость одержиш добром, i наше серце звернеш
до себе, i краще будемо, чим колись: нi ворог я тобi, нi месник…
Якщо ж я брешу, то Бог менi суддя й хрест чесноï! Якщо ж у тiм
ськладається грiх мiй, що на тебе пiшов до Чернiгова через
язичникiв (є через вiдмова Олега йти проти половцiв), я в тiм
каюся…
(З листа Володимира Мономаха до Олега)
Лист Володимира Мономаха Олегу
Владимир Мономах. Лист до князя Олегу / Пам'ятники давньоруськоï
лiтератури XI — XII початку вв. М., 1978. С. 411-413.
