Вирiшальна битва

У рiк 6527 (1019). Прийшов Святополк iз печенiгами в силi грiзноï,
i Ярослав зiбрав безлiч воïнiв i вийшов проти нього на Альту.
Ярослав став на мiсце, де вбили Бориса, i, здiйнявши руки до неба,
ськазав: Кров брата мого вопиет до тебе, Владика! Помстися за кров
праведника цього, як помстився ти за кров Авеля, поклавши на Каïна
стогiн i трепет: так поклади й на цього…i зiйшлися обидвi сторони,
i була сiча жорстока, який не бувало на русi, i, за руки хапаючись,
рубалися, i сходилися тричi, так що текла кров по низинах. До вечора
здолав Ярослав, а Святополк бiг.
I коли бiг вiн, напав на нього бiс, i расслабли всi члени його, i не мiг
вiн сидiти на конi, i несли його на носилках. I бiгли з ним принесли
його до Берестью (Бреста). Вiн же говорив: Бiжiть iз мною, женуться за
нами. Отроки ж його посилали подивитися: чиЖенеться хто за нами? I не
було нiкого… Вiн же лежав немiчний i, пiдводячись, говорив: От уже
женуться, ой, женуться, бiжiть. Не мiг витерпiти на одному мiсцi, i
пробiг вiн Польську землю, гнаний божим гнiвом, i прибiг у пустельне
мiсце мiж Польщею й Чехiєю, i там тяжко закiнчив життя свою.
(Повiсть минулих лiт)
Вирiшальна битва
Пам'ятники лiтератури Древньоï Русi XI — початку XII
столiття. М., 1978. С. 159.