XV в. — столiття розквiту приватноï переписки

В XV в. в Англiï одержує широке поширення приватна переписка
й далi розцвiтає епiстолярний прозаïчний жанр. Вiд цього часу
до нас дiйшов ряд найцiкавiших сiмейних архiвiв. Такi листи сiм'ï
Пастон (Paston, 1421 — 1509), листи й папери сiм'ï Сiли
(Cely, 1475 — 1488), листа сiм'ï Стонор (Stonor, 1420 —
1482, виданi в 1919 р.) приватна переписка Джона Шиллингфорда
(Shillingford, 1447 — 1450), мера мiста Эксетера в Девоншире.
Листа Джона Щилллингфорда, як i листа сiм'ï Пастон, є самими
раннiми зразками приватноï переписки. Стиль ïх, можливо, був
наближений до розмовного мовлення. Його листи є повiдомленнями про
розвиток суперечки мiж шановноï юрисдикцей мера й корпорацiï з
однiєï сторони й церкви — сдругой.
А тепер розглянемо поподобнее уривок листа Draft Leterот 24 травня,
1448. The morun be tyme y came to my lord, and haddle hym at right godd
short leysor; to wham y recommended you all to hym yn the best maner
that y coude, thankyng hym of his gode lordship, & praying
contynyance at this time specialy, and to helpe that we myght have a
gode ende by doyng after the kynges commaundement, for elle we most to a
trial, and that were harde. He seide, God hit forbede, than sholde ye
never lovve, and that were pyty and he seide he woll speke with the Chif
Justise Fortescu, and pen another rule, &c. Y thanked hym and seide,
My lord, they take grete boldenesse of ij thynges, oon of truste of the
Shirf, another apon the lawe, y truste to Gode other wyse than they
shall funde hit. Also y seide to my lord that we hadde be yn debate by
dyvers tymes, almost by tyme of viijxx yere, and that y coude never
knowe fynde ne rede that we ever toke a sute ayenst tham, byt ever
stonde yn defence, as a bokeler player, and smyte never, and that y
hadde to seye fro you to hym that we were fully avysed, with leve of his
gode lordeship, onys to smyte, taking a sute, for we hadde meny and
dyvers causis, and they hadde none, bot that we wold no thyng do bote
that his gode lordship hadde knowliche of, for we wold attempte hym yn
no wyse. He thanked and seyde that he coude not blame us. Y seide, My
lord, thys we most bear, serve and defence, that not with stondyng that,
we woll be all redy at all tyme to obeye the kynges commaundement and
his.
А тепер постараємося дати переклад цього уривка: Ранок був часом,
коли я прийшов до мого пана й провiв з ним маленький вiдрiзок вiльного
часу; я рекомендував йому тебе в кращiй манерi, у якiй я тiльки змiг,
завдяки його за добре заступництво; я молився за допомогу, що допомогла
б нам завершити цю справу удачею, що виходила з наказiв королiв; можна
бути звернутися в суд, але це було не так легко.
Вiн сказав, Бог прощає це, i також вiн сказав, що поговорить iз
головним суддею Фортеску й напише iнше правило. Я подякував йому й
сказав, Мiй пан, вони володiють поллостью, тому що ïм довiряють
область i закон на ïхнiй сторонi, але я вiрю Господовi. Також я
сказав моєму пановi, що ми перебуваємо в цiй суперечцi
довгий час, я нiколи не розумiв причину, що ледь зiбравши компанiю проти
них, ми були в захистi, i нiколи не сумнiвалися, i це я повинен був
сказати вiд вас йому, що нам повнiстю порадили з його доброго
заступництва; однi сумнiваються, займаючи компанiю, тому що в нас були
багато хто й рiзнi випадки, а в них не було жодного. Але ми б не бажали
робити це, якби його добре заступництво не знало про це. Вiн подякував i
сказав, що не може гудити нас. Я сказав, Мiй пан, цьому ми повиннi
служити й захищати, що ми все будемо готовi увесь час коритися указам
королiв i його. Для початку визначимо тип листа. Навiть iз самого
початку, а саме з назви, де вказується Шиллингфордом, що лист
призначений друзям його, можна сказати що цей лист дружнього типу.
Дружнiй лист визначається як неофiцiйне персональне опосередковане
спiлкування осiб (автора й адресата), що характеризується досить
змiстовною волею, наявнiстю ритуальних епiстолярних елементiв
(звертання, пiдпис, а також дата, мiсце написання, орiєнтоване, як
правило, на одержання вiдповiдi або саме являющееся вiдповiддю Для
дружнього листа iстотне значення має постiйне вiдчуття листа
особистостi адресата, характернi довiрчi вiдносини мiж кореспондентами.
Дiйсно, лист починається зi звертання Worthy siris, що типово для
всiх, практично, листiв; також ми можемо спостерiгати й дату написання:
24 May 1448, мiсце написання конкретно не зазначено, але автор
згадує мiсце свого перебування (London, Westminster). Лист
очевидно є вiдповiддю мера Шиллингфорда на листи своïх
друзiв, якi, цiкавилися розвитком справ мера в Лондонi. Шиллингфорд
довiряє своïм друзям i повiдомляє, напевно, практично
всi подробицi свого перебування Влондоне.
Присутнiсть автора й адресата в дружньому листi закрiплюється
насамперед звертанням i пiдписом, якi, як правило, є епiстолярними
елементами й визначають границi листа: фiксують початок i кiнець.
Наступною характерною ознакою тексту дружнього листа є
диалогизация, тобто речетворчество двох, оскiльки дружнiй лист
орiєнтований на одержання вiдповiдi або саме є вiдповiддю.
Характерною рисою дружнього листа є його полiтематичнiсть, тобто
сфера спiлкування тематики не обмежена. Характерною рисою дружнього
листа є також полiфункцiональнiсть. Видiляються наступнi
функцiï: спiлкування (комунiкативна); iнформативна, повiдомлення
(когнiтивна), вираження почуттiв i емоцiй (експресивно-емоцiйна); впливу
(прагматична), контактоустанавливающая (фатическая). Даний лист, як i
багато листiв античностi, можна охарактеризувати як вiдкрите.
Спробуємо розiбратися чому. Вiдразу видно, що цей лист
прочитає жодна людина: Shillingfor to his fellows. А виходить,
воно буде обговорюватися й викликати якiсь вiдгуки. Лист
повiдомляє про подiю, що важливо не тiльки для друзiв мера, але й
для всiх городян. Як ми знаємо iз вступiв статтi до листа,
iснувала суперечка мiж впливовими вищими органами: мерiєю й
церквою. Ця сварка була багаторiчноï й викликала ряд труднощiв у
дотриманнi порядку в Эксетере. Мер Шиллингфорд звернувся в Лондон за
допомогою, i, природно, прихильникам його цiкаво, що вирiшили в
Парламентi, як втiм, це цiкаво для них опонентiв
Це не виходить, що лист призначався для негайного опублiкування; але це
значить, що друзi мера, прочитавши лист, дадуть його прочитати
своïм друзям i, можливо, навiть перепишуть його собi. Таким чином,
зi змiстом листа ознайомиться бiльше широке коло читачiв, нiж
очiкувалося. Як ïжаку вiдзначалося ранiше, у стилiстичному
вiдношеннi дружнiй лист являє собою синтез рiзних функцiональних
стилiв. Це обумовлено такими ознаками дружнього листа, як
полiтематичнiсть i полiфункцiональнiсть. Якщо враховувати такi
экстралингвистические фактори, що автор листа — мер, i веде
переговори з офiцiйними особами Лондона, то можна провести якась подоба
експерименту й написати Draft Letter в офiцiйно-дiловому стилi, тому що
якби Шиллингфорд писав управлiнню мiста про результати переговорiв (якi
були немаловажнi для всiх жителiв мiста й були цiкавi майже всiм), тобто
надав своєрiдний звiт про свою поïздку. Можна навiть
припустити, що цей документ, тобто звiт мера все-таки був насправдi,
тому що всi переговори звичайно протоколюються, за винятком, звичайно ж,
таємних. Отже, спробуємо представити цей ‘документ',
але вже вiдповiдно до норм сучасноï стилiстики

Адмiнiстрацiя мiста Эксетер, графство Девоншир

Шановнi добродiï! Як ви знаєте, у Лондонi я повинен був зустрiтися з нашим заступником у Парламентi. Зустрiч вiдбулася, i в нас була довга розмова. Вiдповiдно до моïх повноважень я представляв все керування нашого мiста й говорив також вiд вашоï особи. Я проiнформував його про нашi справи й, особливо, ми зупинилися на нашiй багаторiчнiй суперечцi. У зв'язку з тим, що ми завжди виявляємося в меншостях, а нашi опоненти мають пiдтримку в закону, я просив заступництва й пiдтримки Парламенту, обiцяючи у свою чергу, повне пiдпорядкування й служiннi волi короля й Парламенту. Той факт, що я був завiрений у пiдтримцi, повинен порадувати всiх вас

З повагою, Джон Шиллингфорд мер м. Эксетер графство Девоншир 24 травня 1448 р.