Iнтерактивнi технологiï на уроках лiтератури

Iнтерактивне навчання (вiд англ. interation — взаємодiя),
навчання, побудоване на взаємодiï учня з навчальним
оточенням, навчальним середовищем, що служить областю освоюваного
досвiду. Учень стає повноправним учасником навчального процесу,
його досвiд служить осн. джерелом навчального пiзнання. Педагог
(ведучий) не дає готових знань, але спонукує учасникiв до
самостiйного пошуку
У порiвняннi iз традицiйним навчанням в И. о. мiняється
взаємодiя педагога й учня: активнiсть педагога поступається
мiсцем активностi учнiв, а завданням педагога стає створення умов
для ïхньоï iнiцiативи. Педагог вiдмовляється вiд ролi
своєрiдного фiльтра, що пропускає через себе навчальну
iнформацiю, i виконує функцiю помiчника в роботi, одного iз джерел
iнформацiï. Мiняючи форми й методи ведення уроку, рiзноманiтячи
ïх, учитель робить учня активним учасником навчального процесу.
Спiльна робота вчителя й учня на уроцi робить цей урок iнтерактивним
Таким чином, новi, нестандартнi (iнтерактивнi) форми навчання —
один зi шляхiв удосконалювання навчальних занять, нацiлених на ефективне
рiшення освiтнiх i виховних завдань, активiзацiю пiзнавальноï
дiяльностi учнiв
Нова педагогiчна технологiя, як i будь-яка технологiя взагалi,
припускає масовiсть застосування ïï всiма учасниками
процесу
Учнi на попереднiх уроках вивчали мiфи Древньоï Грецiï й щоб
допомогти учнем зрозумiти подання стародавнiх грекiв про будову миру й
мiсця людини в ньому, щоб самим зануритися у той час, ïм було
запропоновано на основi прочитаних мiфiв скласти сценарiй i iнсценувати
його на уроцi, також придумати декорацiï й костюми. Учнi пiдготують
сценку на тему Орфей i Эвридика. За допомогою вчителя складається
сценарiй, учнi розподiляють ролi, готовлять iнсценiвку.
Пропонується фрагмент зi сцени
СЦЕНА ТРЕТЯ
Картина перша
Високо на золотому тронi сидить грiзний Аид i його прекрасна Персефона.
Тiльки молодший брат Бога Смертi — юний Бог Сну, Гипнос,
прекрасний i радiсний, носиться по залi на своïх легких крилах,
заважаючи в срiбному розi сонний напiй
Оповiдач: Аид грiзно глянув на Орфея, i всi навколо затремтiли. Але
спiвак наблизився до трону й запiк ще натхненнiше: вiн спiвав про свою
любов Кэвридике.
Аид (пiднявши голову): Чого ти тут шукаєш, спiвак, у царствi
мертвих? Скажи, чого ти хочеш, i я обiцяю тобi виконати твоє
прохання Орфей:Владика! Коротке наше життя на землi, i всiх нас коли-
небудь наздожене Смерть i поведе у твоє царство, — нiхто зi
смертних не може уникнути ïï. Але я, живий, сам прийшов у
царство мертвих просити тебе: поверни менi мою Эвридику! Вона так мало
жила на землi, так мало встигла порадiти, так недовго любила…
Орфей (до Персефоне):Заступися за мене, прекрасна цариця! Ти адже
знаєш, як гарне життя на землi! Допоможи менi повернути мою
Эвридику!
Аид:Нехай буде так, як ти просиш! Я поверну тобi Эвридику! Ти можеш
повести неï iз собою наверх, на свiтлу землю. Але ти повинен
обiцяти…
Орфей:Усе, що накажеш! Я готовий на всi, щоб побачити знову мою
Эвридику!
Аид:Ти не повинен бачити ïï, поки не вийдеш на свiтло!
Вертайся на землю: слiдом за тобою буде йти Эвридика. Але не оглядайся
назад i не намагайся подивитися на неï. Оглянешся — втратиш
ïï навiки!
Картина друга Оповiдач:И Аид наказав Эвридике випливати за Орфеем.
Швидко направився Орфей до виходу iз царства мертвих. Як дух минув вiн
краïну Смертi, i тiнь Эвридики йшла за ним. Вони ввiйшли в човен
Харона, i вiн перевiз ïх назад до берега життя. Крута стежка вела
на верх, на землю. Повiльно пiднiмався Орфей у гору. Темно й тихо було
навколо, i тихо було в нього за спиною, немов нiхто не йшов за ним.
Тiльки серце його стукало: Эвридика! Эвридика!. Стало свiтлiшати, видний
вихiд на землю. Орфей (тривожно): чи Тут Эвридика? Чи йде вона за мною?
Забувши геть усе, зупинився Орфей i оглянувся
Орфей:Де ти, Эвридика? Дай глянути на тебе!
Оповiдач:На мить, зовсiм близько, побачив вiн милу тiнь, дорога
прекрасна особа… Але лише на мить… Вiдлетiла тiнь Эвридики,
зникла, станула в мороцi
Орфей (кричить):Эвридика!
Картина третя Оповiдач: З розпачливим лементом Орфей став опускатися
назад по стежцi й знову прийшов на берег чорного Стикса й кликав
перевiзника. Але дарма вiн молив i кликав: нiхто не вiдгукнувся на його
благання. Довго сидiв Орфей на березi Стикса один i чекав. Вiн не
дочекався нiкого. Довелося йому повернутися на землю й жити. Але вiн не
мiг забути свою єдину любов — Эвридику, i пам'ять про
неï жила в його серце й у його пiснях