IЗ ЛIТЕРАТУРИ XVIII СТОЛIТТЯ. ПРОСВIТНИЦТВО
Популярнiстю користувався й iнший документальний жанр подорожнi нотатки,якi давали широкий простiр для змалювання картин побуту i звичаïв,
соцiальних узагальнень. Наприклад, Смоллет бiльш нiж за двадцять рокiв
до французькоï революцiï передбачив цю подiю у книзi Подорож
Францiєю та Iталiєю .
I все ж художня лiтература Просвiтництва випереджала теоретичнi висновки
просвiтницькоï фiлософiï. А логiка художнiх образiв впливала
сильнiше, нiж абстрактнi схеми. Наприклад, образ Робiнзона Крузо з
роману Д. Дефо вплинув на свiдомiсть сучасникiв значно бiльше, нiж
теорiï англiйських економiстiв, на якi спирався автор. Бiльше того,
цi теорiï виявилися не життєздатними, а роман Дефо i герой
продовжують своє життя, захоплюючи читачiв своєю вiрою в
можливостi людини. Просвiтницька лiтература вражає тематичним
багатством i жанровим розмаïттям. Вислiв Вольтера Всi жанри гарнi,
крiм нудного влучно характеризує прагнення письменникiв уникати
переваги якогось одного жанру. Але все ж XVIII ст. вважається
часом прози, а серед прозових жанрiв особливою пошаною користувався жанр
роману, який давав можливiсть авторам висловити своï погляди
глибоко й усебiчно та втiлити ïх у конкретнi образи. Просвiтницький
роман започаткував англiйський письменник Д. Дефо, який в образi
Робiнзона Крузо вперше зобразив звичайну людину, яка завдяки
своєму здоровому глузду й знанням вийшла переможцем у боротьбi з
усiма незгодами. Iдею природного виховання втiлив в образi Тома Джонса
автор першого соцiально-побутового роману, видатний англiйський
письменник Генрi Фiлдiнг. Джонатан Свiфт знайшов цiкаву форму для
викриття вад суспiльного життя в романi Мандри Гуллiвера. Просвiтництво
у нiмецькiй лiтературi мало своï особливостi, бо набуло розквiту у
другiй половинi XVIII столiття, зосередивши свою увагу на проблемах
внутрiшньоï свободи людини. Найяскравiший приклад такого роману
Страждання молодого Вертера Ґете .
Трибуною просвiтницьких iдей став i театр. П'єси Голь-донi,
Фiлдiнга, Бомарше, Шиллера були розрахованi на широкi кола глядачiв, а
не на вузьке коло справжнiх шанувальникiв прекрасного. Виняткова сила
впливу просвiтницьких драматичних творiв була не тiльки в тому, що зi
сцени проголошувалися вироки старим феодальним порядкам. Глибоко
хвилював глядачiв образ позитивного героя, який втiлював високий
моральний iдеал. Важливою рисою драматургiï було й те, що автори
часто не iдеалiзували своïх героïв, а показували ïхнi
суперечностi та ïхнє прагнення цi суперечностi подолати.
В останнi десятилiття XVIII ст. важливу роль у лiтературi Просвiтництва
починає вiдiгравати поезiя. Розквiт поезiï пов'язаний iз
новим поглядом на народну творчiсть, який вiдобразився, зокрема, у
творчостi Ґете, Шиллера, Бернса. Вiдкриття багатоï образностi
народноï поезiï, ïï прагнення художньо осмислити
дiйснiсть теж належить дiячам Просвiтництва.
