Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого Ганна Каренина

Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сiмейства, чиновник i помiщик Василь Степанович Перфильев, стародавнiй друг Толстого. Письменник був причетний до його долi, мав ясне подання про його особистiсть, щиросердечний склад, про його чесноти й грiхи i легких захопленнях. Використав Толстой i листи дружини Перфильева, Параски Федорiвни, i рукопис ïï повести Дивний випадок про катастрофу, случившейся в ïï сiм'ï, — зрадi чоловiка з милим, занепалим створенням. Подiбно Перфильеву, Облонский не почуває за собою нiякоï провини, не знаходячи приводу каятися в тiм, що вiн, тридцатичетирехлетний, гарна влюблива людина, не був закоханий у дружину.
Його правило: Дотримуй святиню будинку. А рук собi не зав'язуй. Облонский служив в однiй присутностi й був зовсiм байдужий до тiєï справи, яким займалася; нi наука, нi мистецтво, нi полiтика не цiкавили його, вiн твердо тримався тих поглядiв на всi цi предмети, яких трималася бiльшiсть. Образ О. у романi не має певного знака: i позитивнi початки, i негативнi є органiчною властивiстю його натури. Облонский бездоганно чесний, вiн нiкого, крiм дружини, нiколи не обманює, нi перед ким не фальшивить. Вiн зовсiм дорiвнює й однаково ставився до всiх людей, якого б стану й звання вони не були. При цьому О. добросердий i доброзичливий, сповнений життєлюбства, радiсного сприйняття буття. У його гарнiй, свiтлiй зовнiшностi, блискучих очах, чорних бровах, волоссях, бiлизнi й рум'янцi особи, було щось, що фiзично дiяло дружелюбно й весело. О. епiкуреєць, гурман, спрямований до насолод i легким розвагам. Товстоï пiдкреслює, що в О. завжди сяючi очi — навiть на проводах Вронского через два мiсяцi пiсля похорону гiрко оплакуваноï ïм сестри Ганни
Подiбнiсть О. зi своïм прототипом виявилося настiльки разючим, що вiдразу було замiчено читачами, що знали оригiнал. Коли вийшов роман Ганна Каренина,- згадувала Т. А.Кузминская,- у Москвi поширився слух, що Степан Аркадьич Облонский дуже нагадує типом своïм В. С.Перфильева. Цей слух дiйшов до самого Василя Степановича. Лев Миколайович не спростовував цього слуху. Прочитавши на початку роману опис Облонского за ранковим кава, Василь Степанович говорив: Ну, Левочка, цiльного калача з маслом за кофеем не з'ïдав. Це ти на мене наклепав! Образ О.- вiдкриття Толстим нового типу особистостi, що живе легко, бездумно, безтурботно, безцiльно. Вiн не епiзодичний персонаж: у тiм зчепленнi, на якому побудоване все оповiдання, вiн необхiдна ланка, фiгура, який вiдведена серйозна роль у реалiзацiï думки сiмейноï.