Григорiй Михайлович Тютюнник (1920-1961)
Григорiй Михайлович Тютюнник народився 23 квiтня 1920 року в селi
Шиловка Зиньковского району на Полтавщинi. В 1938 роцi закiнчив
Зиньковскую середню школу. В 1938 — 1941 роках разом з О. Гончаром
учився в Харкiвському унiверситетi на лiтературному факультетi, що
закiнчив в 1946 роцi. На початку другоï свiтовоï вiйни Г.
Тютюнник добровiльно пiшов на фронт, двiчi був важко поранений, двiчi
тiкав з полону, брав участь у дiях партизанських загонiв, якi вели
боротьбу з ворогом на територiï Кiровоградщини, Чехословаччини. З
осколком пiд серцем вiн невтомно працював у пiслявоєнний час:
учителював у селi Каменка-Бугская на Львiвщинi, з 1956 року був
спiвробiтником журналу Жовтень (тепер Дзенькiт). Умер письменник 29
серпня 1961 року Перше оповiдання Г. Тютюнника Мирон Разбейгора був
надрукований у журналi Радянський Львiв (1950). Перший збiрник оповiдань
Пооранi границi, до складу якого ввiйшли десять добуткiв, виданий у
Львовi в 1951 роцi, потiм — повiсть Хмаринка сонце не заслонить
(1956). У творчiй спадщинi Г. Тютюнника є поетичний збiрник
Журавлинi ключi, що з'явився вже через два роки пiсля смертi художника,
i роман Буг шумить (1965). Останнiй був початий ще в 1947 роцi, автор
продовжував писати його до останнiх днiв життя. Тематично цей добуток
близько збiрнику Пооранi границi. Над романом Вир письменник почав
працювати в 1956 роцi. У цьому добутку вiн хотiв показати
украïнське село напередоднi вiйни — у першiй книзi, у другий
— пiд час вiйни, у третьоï — пiслявоєнне життя.
Перша книга роману була опублiкована в журналi Жовтень в 1959 роцi,
окремим виданням (1960) вийшла одночасно в Києвi, Москвi, Празi.
Незабаром була написана друга книга. Коли рукопис був уже у видавництвi,
письменник раптом просить не друкувати ïï — вiн
пiдготував iнший варiант. М. Тютюнник наполегливо переробляв книгу й
радувався, що виходило краще. Але не встиг надiслати дороблений рукопис
редактору — перешкодила смерть. Друга книга роману побачила мир в
1962 року, а в 1963-м добуток був вiдзначений Шевченкiвською
премiєю
Iснують спогаду дружини Г. Тютюнника — Олени Федотiвни Черненко.
Дружина письменника на сторiнках газети Лiтературна Украïна
розповiла, як створювався цей роман: Спочатку вiн (Г. Тютюнник) думав
показати другу свiтову вiйну, перший ïï перiод, вiдступ наших
вiйськ i лихолiття окупацiï. Однак, коли вже було написано чотири
роздiли, героï роману немов стали жадати вiд автора, щоб вiн
убедительнее пояснював ïхнi вчинки, поводження, почуття. Стало
ясно, що для цього необхiдно показати героïв у мирноï,
обстановцi. Тодi автор вирiшив написати трилогiю . М. Тютюнник був
художником дуже вимогливим до себе. Вiн плекав i берiг скарбницю
украïнського народу — мова , дбайливо ставився до слова. Про
свою лiтературну школу вiн залишив цiкавi думки: …я багато
передумав, учився думати в Толстого, i хоча в багатьох питаннях з ним не
згодний, проте, зрозумiв одне, необхiдно писати так, щоб добуток не був
одноденним (лист вiд 28 жовтня 1956 року). Саме так i написаний роман
Вир.
