Переказ сюжету новели Проспера Мериме Таманго

Таманго Проспера Мериме — це оповiдання не тiльки про те, як хитр,
жорстокi й безсердечн бiлi купували й тайкома перевозили рабiв, але й
про те, як заляканi, безправнi, беззбройнi негри зумiли захопити
корабель работоргiвцiв, не знаючи, щоправда, що з ним робити далi.
Дiстаючи величезний прибуток вiд продажу чорного дерева, бiлi мало
пiклувалися про комфорт живого товару. Прагнучи придбати рабiв побiльше
й подешевше, вони набивали трюми чорношкiрими — чоловiками,
жiнками й дiтьми, багато хто з яких умирали пiд час важкоï
подорожi. У новелi П. Мериме вiдбулося щось незвичайне: на корабель
серед звичайних заляканих i охлялих негрiв потрапив i чорний
работоргiвець Таманго — колишнiй знаменитий воïн. За цього
рослого гарного африканця капiтан сподiвався виручити багато грошей. Але
вийшло iнакше. Таманго задумав умовити iнших невiльникiв збунтуватися.
Граючи на забобонностi негрiв, вiн обiцяв, що зумiє повернути
ïх на батькiвщину
Переконливi доводи, престиж оратора, звичка невiльникiв боятися й
слухатися Таманго чудово допомогли його красномовству. Вибравши момент,
чорношкiрi по умовному сигналi обеззброïли й убили вартових, а
потiм всiх бiлих на кораблi. Влада на кораблi повнiстю перейшла в руки
колишнiх рабiв. Але що вони могли з нею поробити? Вести корабель не мiг
жоден з них, а в показаннях компаса не розбирався навiть Таманго. Жах i
розпач охопили людей, що зрозумiли всю безвихiднiсть свого положення.
Неосвiченi й заляканi, навiть за межами своєï батькiвщини
вони залишалися рабами, хоча поруч не було бiлоï людини
Я вважаю, що бунт чорношкiрих був заздалегiдь приречений на невдачу. Не
знаючи, що робити, вони намагалися заглушити свiй страх горiлкою,
знайденоï в трюмi. Навряд чи найшлася б яка-небудь сила, що зумiла
повернути ïх на батькiвщину. Навiть тi негри, про долю яких ми
нiчого не знаємо (вони спливли в невiдомiсть на перевантаженому
човнi), швидше за все загинули
Смерть у цьому випадку — кращий вихiд для безправних, неосвiчених,
оказавшихся вдалинi вiд батькiвщини блукачiв. Тiльки вона змогла
покласти кiнець ïх стражданням
Работоргiвля — одне iз самих бiльших нещасть i лих, якi принесла
цивiлiзацiя людству, а точнiше — тим народам i племенам, якi ще не
знали вогнепальноï зброï, не вмiли будувати бiльшi швидкохiднi
кораблi, не знали, що людини можна використовувати, як рiч. Проти
нелюдськоï торгiвлi людьми спрямована новела П. Мериме Таманго.
Таманго — це африканський воïн, що довiдався владу грошей i
швидко звиклий до благ цивiлiзацiï — спиртному, зброï,
зрадництву. Таманго такий же чорношкiрий, як i тi, кого вiн продає
бiлим. Але воïн вiрить, що репутацiя гарного постачальника чорного
дерева зможе захистити його вiд будь-якого лиха. Ми знаємо, що вiн
помилявся: репутацiя мало допомогла Таманго. А от знання, упевненiсть у
собi, умiння керувати врятували йому життя З жахливими речами
зiштовхуємося ми, читаючи новелу П. Мериме. Работоргiвля,
заборонена владою, приносила хитрим судновласникам величезнi грошi, тому
вони йшли на всi, щоб обдурити французьких митникiв i англiйськi
крейсери. На кораблi капiтана Леду було шiсть бiльших залiзних ящикiв,
наповнених металевими нашийниками, ланцюгами й кайданами — для
майбутнiх рабiв. Купленi негри, потрапивши на корабель, навiть не мали
можливостi встати, так мало була вiдстань мiж палубами. Не ворушачись,
вони сидiли впритул друг до друга. У вузькому проходi теж лежали
чорношкiрi. Гуманний капiтан уважав, що на кожного негра цiлком
достатньо буде мiсця, рiвним п'яти фунтам у довжину й двом фунтам
завширшки. Це був простiр, необхiдне дорогоцiнному товару для виживання
протягом шестинедельного плавання
Однак капiтан був не тiльки гуманним, але й розумною людиною.
Використовуючи принцип стискальностi людських тiл, вiн купив на кiлька
десяткiв рабiв бiльше, нiж планував, тому що Таманго зажадав за них
зовсiм вуж смiшну цiну — пляшку або навiть склянка горiлки
Трагедiя, случившаяся в море, здається менi справедливою вiдплатою
за жорстокiсть, аморальнiсть i бездуховнiсть бiлих. Негри загинули, тому
що були приреченi iз самого початку. А капiтан i його команда одержали
по заслугах, зустрiвши смерть вiд руки скривджених i принижених,
насильно вивезених з батькiвщини людей
Таманго — головний герой, iм'ям якого названа новела. Знайомлячись
iз ним, ми довiдаємося, що Таманго — знаменитий торговець
людьми. Спiлкування з бiлими зробило його хитрим, заповзятливим,
дiловитим, а сила, мужнiсть, гордiсть, цiлеспрямованiсть i вмiння
наполягти на своєму характеризують Таманго як гарного воïна
Я вважаю Таманго зрадником, тому що вiн торгує людьми, однаковими
з ним по кольорi шкiри й за духом. Його впевненiсть, що работоргiвля
поставила його урiвень iз бiлими, оманна, тому що капiтани, з якими вiн
укладає угоди, смiються над ним, обманюють i дивляться на цього
рослого могутнього африканця, як на товар. Не знаючи, яку прибуток
одержить за куплених невiльникiв капiтан Леду, Таманго продає йому
сто шiстдесят негрiв в обмiн на поганi бавовнянi тканини, порох,
кременi, три барила горiлки, п'ятдесят погано зiбраних рушниць. Ми
бачимо, що вiн не занадто церемониться з товаром, що вважає
негiдним, тому що на нього не найшлося покупця. Тих, кого Таманго не
може продати навiть за склянку горiлки, вона готовий убити. От чому я
вважаю справедливим те, що работоргiвець сам потрапив на судно як раб
Однак, переставши бути торговцем, Таманго на наших очах перетворився у
воïна — далекоглядного, обережного й хитрого. Його влада над
неграми дуже сильна, тому що невiльниками керує страх. Марновiрнi
й заляканi, чорношкiрi готовi пiдкорятися Таманго, що обiцяє
ïм звiльнення й повернення на батькiвщину. Таманго домiгся свого. У
результатi бунту були перебитi всi бiлi на кораблi. Однак самому
проводиревi явно не вистачало знань, щоб керувати ходом корабля. I все-
таки Таманго вiрить у свою долю. Вiн не вiддається пияцтву, як
iншi негри, а шанується, запасається ïжею й водою. Йому
вдається вижити — єдиному iз всiх людей на кораблi.
Однак теперiшньоï волi Таманго так i не одержав нiколи й умер
удалинi вiд батькiвщини