Iз парламентських виступiв Байрона

Я вважаю, що можна вiтати благотворний для людства прогрес у
промисловостi, але не можна допустити , що людство приносилося в жертву
удосконаленню машин. Забезпечити iснування трудiвникiв — важливiша
для суспiльства мета, нiж збагачення кiлькох монополiстiв з допомогою
удосконалення знарядь. Чи розумiємо ми, чим зобов'язанi голотi?
Адже ця голота обробляє вашi поля й прислуговує у ваших
домах , адже це з голоти ви набираєте ваш флот i вербуєте
вашу армiю, адже ця голота дала вам можливiсть кинути виклик цiлому
свiтовi — та вона кине виклик вам самим, якщо нуждою i зневагою ви
доведете ïï до вiдчаю. Ви можете назвати цих людей голотою,
але пам'ятайте, що голота дуже часто виражає почуття всього
народу.
Штрихи до особистостi поета Коли Байрон навчався у Кембриджi, вiн був
зовсiм не гарний. На зрiст був 5 футiв i 8 дюймiв. Але це був зрiст
людини, що стояла у чоботях на високих пiдбс рах. Насправдi його зрiст
був менше за 5 футiв i I дюймiв, а вага його при цьому була величезною.
Мелодий чоловiк, ненормально гладкий, з широкими пле\ чима, кульгавий,
мав обличчя, що геть усе запливло; жиром. I хiба дивно, що це врештiрешт
набридло йсï му самому, i вiн починав стримувати свiй апетит всiляi
кими засобами: нiчого не ïв, окрiм сухарiв i хлiба, зайж мався
спортом, приймав деякi лiки для зниження апе* титу, виснажував себе
ваннами для кращоï робот,' шкiри. Коли у червнi 1807 року вiн
повернувся пiсгканiкул в Кембридж, унiверситетськi друзi не впiзнаг/
його… Байрон надзвичайно змiнився, став справжнi: красенем.
Спочатку вiн вдався до обмежень у режимi зад. гвласного марнославства.
Але пiзнiше зберiгав суворий режим задля насолод духовних. Звiсно, що
всi жертви були надто важкi, щоб приносити ïх щодня, бувало, що вiн
вiдступав вiд дисциплiни. Але, втам\ вавши голод, знову вiв аскетичний
спосiб життя. Взагалi, вiн не мав гастрономiчних пристрастей. Понал усе
любив яйця, шинку i пиво. Серед мiцних напоïв переважно вибирав
грог. Нерiдко пив настiйку з опiум. що було досить поширеним у тi часи,
жував тютющоб заглушити голод. Але все життя вiд Соутвелла А :
Мiссолонги його правилом було — стримувати пло'i задля високого
пiднесення думки.
Вступаючи у великий свiт, в ореолi слави свого Чайльд Гарольда, iз
серйознiстю у виразних очах i з мелодiйним голосом, Байрон був у
розквiтi своєï вреди. Вiн був не тiльки красивий, вiн був
прекрасний. Його каштанове волосся, колiр якого поступово змiнивсь на
темнокаштановий, вiдсвiчувало якимось полум'яним вiдтiнком. Його
сiроблакитнi очi промовиста виражали хвилювання, сяючи крiзь довгi,
тонкi, майже чорнi вiï. Лоб, зверху i навколо якого завивалися
лег> як пух, каштановi кучерi, був бiлий, як мармур; йог: звичайно
блiде обличчя було нiжне до прозоростi i i хвилини веселого збудження
ставало рум'яним. Вiн мав гарнi бiлi зуби; його губи, в яких була якась
жiноча м'якiсть, були справдi чарiвнi i радам схожi на губи
красивоï, вразливоï, чарiвноï жiнки… Його обличчя
— особливо рот i очi — було надзвичайнi рухливим i
надзвичайно гармонiювало зi жвавiстю пристраснiстю його душевного
темпераменту.