Недавно я побував на постановцi Безприданницi у Драматичному театрi

Перед постановкою п'єси автор кiлька разiв читав ïï в
московських лiтературних i артистичних колах. I, як пише сам
Островський, все единогласно визнали Безприданницю кращим iз всiх його
добуткiв. Ïï перша постановка вiдбулася на сценi Малого
театру. Однак спочатку ïï сценiчне втiлення не викликало таких
захватiв широкоï публiки. Iшли роки, i всi популярней вона ставала
на сценах театрiв(i не тiльки Росiï). Багато акторiв мрiяли зiграти
Ларису Дмитрiвну або Карандишева. Гаряче улюблена ця п'єса й у
нашi днi
Напевно, у п'єси є щось особливе, до проблем, що розкривають
у нiй небайдужi дуже багато хто. Саме це допомогло ïй вижити й не
бути забутоï, крiзь столiття дiйти до сердець глядачiв усiх часiв
Те що я побачив було воiстину чудовим. Я занурився в мир, створений
Островським i акторами театру. Сидячи в залi я почував свою участь у
дiï. Зробити це менi допомагали дуже прекрасна гра акторiв i,
звичайно, моï думки. Представленi ними образи iнодi вiдрiзнялися з
тим, що я представляв, насолоджуючись п'єсою в друкованому
варiантi
Особливо менi сподобалася акторка М. Магдалинина, що грала Ларису. Вона
пiдкреслила у своïй героïнi м'якiсть i щирiсть,
чуттєвiсть i романтичнiсть, навiть деяку сентиментальнiсть. Руху
акторки якось нез'ясовно легкi й у той же час уверенни. Особливий
колорит вносить прийом руху по сценi, крутiння. Це дуже вдало
допомагає вiдтворити характер Лариси, здається, начебто
акторка зараз злетить зi сцени й пронесеться над залом, пурхаючи, як
метелик, кружляючись у своєму танцi. У неï багато талантiв, у
тому числi й чудовий голос. Може я й недостатньо спокушений глядач, але,
на мою думку, ця акторка, незважаючи на те, що вона тiльки студентка
ВГИИ зiграла свою роль просто разюче.
Особливо хочеться помiтити майстернiсть Валерiя Потанина, заслуженого
артиста Росiï, що играли в цiй п'єсi Карандишева. Вiн
зобразив свого героя сухим i уривчастим у розмовi. Вiн постiйно
незадоволений i гарчить, часто гарячиться. Iнодi вiн начебто порохова
бочка iз запаленим ґнотом, так i здається: зараз вибухне.
Актор пiдкреслив нетерпимiсть, а iнодi й ненависть свого героя до
Паратову. Коли Карандишева принижують, актор зображує його
настiльки жалюгiдним, що почуття жалостi прокидається навiть у
серцях глядачiв. Вiн вiдрiзняється вiд мого подання Карандишева в
п'єсi. Я уявляв його високим паном, в окулярах i з бородою або
вусиками, звичайно спокiйним, але буйствующим, коли порушувалися його
iнтереси
Дуже вдало був представлений Кнурiв. Його грав заслужений артист
Росiï А. Гладнев. Кожна iнтонацiя, кожний рух, мiмiка особи —
усе вiдточено й бездоганно, немає нiчого зайвого. У деяких
ситуацiях телодвижения Кнурова меланхолични, замисленi, як у гордовитого
мудреця, що побачив у життi все. В iнших же ситуацiях вiн рiзкий, хоча
однаково вiє розважливiстю С. Коропiв менi не дуже сподобався
своєю зовнiшнiстю, хоча грав вiн чудово. Пiдкреслив у Паратове
рацiональнiсть, спокiй i пристрасть у розмовах Сларисой.
Не можна не згадати й про Робинзоне й про актора Володимировi Зайцевi,
що грав його. Вiн разюче ярок i весел, змушує смiятися навiть в
нелегкi хвилини. Вiн щораз вносив свiй, особливий погляд на що
вiдбувається, веселячи публiку. На мою думку, без нього
п'єса здалася б(принаймнi для мене) тьмяноï й похмуроï
Музичний супровiд було чудовим, голосу акторiв (Магдалининой,
Зайцева)… такого я не очiкував, акустика —
приголомшливоï
Вся бутафорiя, костюми, перуки й грим акторiв були зробленi теперiшнiми
професiоналами своєï справи
Окремого слова заслуговують декорацiï. Вони не мiнялися протягом
усього подання. Задум був дуже вдалий. Майстри Верстатобудiвного заводу
постаралися й виконали роботу прекрасно.
Однак ложкою дьогтю в бочку меду послужило висвiтлення. Напевно, цьому
не додали важливого значення, що, з мого погляду, невiрно. Головну роль
грали заднi прожектори, що, по-перше заважало грати акторам, i, головне,
робило бачення сцени небагато перекрученим
Однак у цiлому враження про побачений мною залишилося неповторним. Я
повернувся додому повний яскравих вражень i роздумiв. Всi таки театр
потрiбний людям. Це чудовий засiб розвантаження, тут забуваєш про
всi проблеми, повнiстю вiддаєшся дiï. Театр ставить i
вирiшує проблеми, дає ïжу для роздумiв. I, я
сподiваюся, це подання буде далеко, далеко не останнiм, що произвели на
мене таке враження