Недоречнiсть

Краса природи нас дивує.
Зозуля iнколи кукує.
А бджiлка дiточок годує.
Iз квiточок медок готує.
Гурт лебедiв чомусь позує.
Та злий орел з неба полює.
Цей захiд сонця все чарує.
Тихенько вiтер десь мандрує.
Спокiй щастям тут торгує.
Хто хоче задарма купує.
Життя прекрасне хазяйнує.
Зелень росте, плоди дарує.
Повiтря нiжне всiх годує.
А соловей душу лiкує.
Красу почути пропонує.
Велике небо гiпнозує.
Просторами, навiть шокує.
Лiтати вабить, iнтригує. Дощ благодiйний подарує.
Життя цим самим порятує.
Та громовицею здивує.
I райдугою похитує.
У серцi радiсть спровокує.
Настрiй пiдвищить i долю спрямує.
Ось сонце знов все контролює.
Що. як, до чого, все цiнує.
Життя для радощiв готує.
Не любить якщо хто сумує.
Свiй час непотребом марнує.
Та благодать цю iгнорує.
На жаль жадоба все плюндрує.
Природу нищить, свiт руйнує.
Пекло впровадити готує.
Хто ж пельку ïй ту замурує.
В. Назаренко
Volodumurnazarenko@yandex. ua