Роздум над твором Метерлiнка Синiй птах

Сьогоднi ми з вами припадемо до джерела бельгiйськоï прози, що
називається “Синiй птах”, бо воно напоïть нас
добром i силою, вiрою в людину, допоможе зрозумiти просту iстину щастя
людини в ïï руках.На минулому заняттi ми ознайомилися з життям
i творчiстю видатного бельгiйського письменника Морiса Метерлiнка. Ви
знаєте, що Метерлiнк це письменник, творчiсть якого увiбрала в
себе всi типовi риси символiзму. Його концепцiя дiйсностi цiлком
мiстична: за свiтом явищ, якi ми сприймаємо, ховається
iнший, iстинний свiт, щось невiдоме, незрозумiле, невидиме. В
художньоестетичному планi творчий шлях Метерлiнка пролягає вiд “драми-
мовчання” до “театру надiй”, найвищим проявом якого
стає його фiлософська п'єсафеєрiя “Синiй
птах”, написана у 1908 роцi. У цьому творi втiлено новi погляди
драматурга на життя взагалi i на творчiсть зокрема, автор порушує
моральнi проблеми.
“Синiй птах” це фiлософська п'єса-казка про сенс життя
i всемогутнiсть людини. П'єса зачаровує своєю
безпосереднiстю. В нiй багато казкових мотивiв: речi i тварини надiленi
надзвичайними властивостями i здатностями, виступають помiчниками або
ворогами людини. Героï п'єси подорожують казковими
краïнами. Отже, сьогоднi у нас незвичайне заняття. Ми разом з
Тiльтiлем i Мiтiль помандруємо Краïною Спогадiв, Царством
Майбутнього, Палацом Ночi, Лiсами i Садами Блаженств це подорож усього
людства по краïнi, iм'я якiй життя. На цьому шляху героïв
чекатимуть пiдступнi Гладкi Блаженства, що задурманюють голову i
створюють iлюзiю щастя, зокрема Блаженство Нiчого Не Знати, Блаженство
Нiчого Не Робити, Блаженство Бути Багатим, але ми зустрiнемось iз
справжнiми людськими втiхами, серед них природнi блаженства Блаженство
Дихати, Блаженство Весни, Блаженство Блакитного Неба, Блаженство Бiгати
По Росi Босонiж, i великi людськi Радостi Радiсть Бути Справедливим,
Радiсть Завершеноï Працi, Велика Радiсть Любити, Радiсть Розумiти
Прекрасне i найбiльша з радостей Радiсть Материнськоï Любовi.
Дiя. Тiльтiль i Мiтiль сплять. Мати поправляє постiль, тихенько
виходить з кiмнати, загасивши перед цим лампу. Раптом лампа сама
засвiчується, дiти прокидаються. Тiльтiль i Мiтiль ведуть мiж
собою бесiду. Тiльтiль розповiдає, що приходила Фея i питала про
Синього птаха. Дiти вирушають у подорож за Синiм птахом.
Великий палац феï Берилюни. Тiльтiль i Мiтiль разом з душами речей,
переодягнувшись для подорожi, виходять у розкiшних костюмах. Першими
Кiшка, Цукор, Вогонь, потiм Пес, Вода, Хлiб. Вони розповiдають про себе
i своï дiï в палацi Феï. Ми прямуємо далi з
Тiльтiлем i Мiтiль шукати Синього птаха i потрапляємо у
Краïну Спогадiв. Тут Тiльтiль i Мiтiль зустрiчаються зi своïми
померлими бабусею i дiдусем, братиками i сестричками. Тут дiти
усвiдомлюють важливiсть духовноï пам'ятi, без якоï людина не
може вважати себе людиною.
Наступна наша зупинка у Палацi Ночi. Але швидше за нас туди прийде
Кiшка. Вона намовить Нiч не вiддавати Синього птаха, “який може
жити при свiтлi дня, ховається помiж синiми птахами снiв, що
годуються промiнням мiсяця i вмирають, як тiльки побачать сонце”.
Кiшка пропонує налякати Тiльтiля, Мiтiль i всiх, хто з ними
вiдвернути ïхню увагу. Свiтла не буде з нами, бо йому заборонено
переступати порiг Палацу Ночi. Вогонь теж не змiг прийти, бо вiн родич
Свiтла. З нами тiльки Хлiб, Цукор i Пес. Тiльтiль просить Нiч вiддати
йому ключi вiд дверей, де схованi таємницi. Нiч не хоче давати
ключiв, але Тiльтiль нагадує ïй, що вона не має права
вiдмовляти Людинi. Нiч змушена погадттясяТТÏльтiль
отрТïмує”к7Гючïиïо”черзГ одчиняє
дверi, за якими схованi Привиди, Хвороби, Жахи, Вiйни, Таємницi,
Доля. Цариця Нiч зазначає, що найстрашнiше, що загрожує
людству, це Вiйни. У цих словах звучить застереження вiд насильства й
жорстокостi. Невдала спроба знайти Синього Птаха в Палацi Ночi не
зупиняє Тiльтiля i Миiтiль у пошуках. Вони твердо переконанi, що
Синiй Птах допоможе дочцi Феï, i тому продовжують свою подорож. А
ми? Ну, що ж, нам буде теж цiкаво побувати з ними у чарiвному Лiсi i
послухати, про що говорять i думають Дуб, Бук, В'яз, Тополя, Ялина,
Кипарис, Липа, Каштан. I знову першою у лiсi з'являється Кiшка,
щоб пiдмовити дерева не вiддавати Тiльтiлевi Синього Птаха. (Кiшка,
Тiльтiль, дерева передають змiст 5 малюнка.)
Викладач. Стомилися дiти, звiрi, дерева i ми. Але ми мусимо всi разом
знайти Синього Птаха. Свiтло повiдомило, що дiзналося вiд Феï
Берилюни, що Синього Птаха ховає у домовинi один мрець з
кладовища. Свiтло не має права вiдвiдувати мерцiв, тому воно
просить дiтей опiвночi “переглянути домовини”.
Довгiй подорожi за Синiм Птахом все ж приходить кiнець. Усi
повертаємося знову до Дровальовоï хати. Не хочеться
вiдпускати Свiтло, хоч i не знайшли Синього Птаха, але дуже радiють
Тiльтiль i Мiтiль, бо бачать своïх дорогих тата i маму, всi речi,
котрi подорожували з ним цiлий рiк. Денне свiтло прокидається,
крiзь щiлини вiкон освiтлює кiмнату. Тiльтiль i Мiтiль мiцно
сплять. ïхня мати заходить у кiмнату i будить дiтей. Стук в дверi.
До хати заходить сусiдка. Вона розповiдає, що ïï онучка
хворiє, i допомогти ïй може тiльки Синiй Птах. Мати i батько
вмовляють Тiльтiля вiддати горлицю дiвчинцi.
Бабуся приводить дiвчинку, яка вже може ходити. Вона дуже рада i хоче
подякувати Тiльтiлю, але раптом горлиця, яка стала синьою випурхнула з
рук дiвчинки.
Ми з вами подорожували сторiнками прекрасноï
п'єсифеєрiï “Синiй птах”, прагнули пiзнати
найпотаємнiше. Оптимiстично звучить вiра в людину, в
майбутнє , в успiхи науки, в перемогу над жахливим, вiйнами,
хворобами. Прихiд майбутнiх винахiдникiв, учених, фiлософiв, якi зумiють
прислужитися людству, залежить вiд Часу. Цей старий суворо стежить, щоб
люди зумiли пiзнати нове тодi, коли настане пора. Метерлiнк глибоко
переконаний, що людина має високе призначення в життi: вона мусить
залишити пiспя себе слiд на землi. Про це свiдчить вiдповiдь автора на
запитання, що будуть робити дiти, котрi сплять:” Вони самi цього
наразi не знають, та вони неодмiнно мають з чимось прийти на Землю з
порожнiми руками туди не пускають”.