Роль козацтва в iсторiï украïнського народу
Сьогоднi в Украïнi намагаються вiдродити козацтво, ретельновивчають життя козакiв, ïхнi звичаï, традицiï, створюють
сучаснi козацькi загони. Справдi, часи козацтва — частина
героïчного минулого украïнського народу. Так у чому ж
полягає такий жвавий iнтерес до козакiв? Чому ж ми, украïнцi,
пишаємося ними на увесь свiт?
Унiкальнiсть нашоï iсторiï i нашого народу полягає в
тiм, що в козацтвi виразився творчий i волелюбний дух наших предкiв.
Кожний в Украïнi чув про козакiв. Козак у нашiй уявi — це
переможний воïн, що не розстається iз шаблею. Захисник
Вiтчизни, оборонець прав i вiри, звичаïв i достоïнства
кожного, хто живе пiд небом Украïни. Про ïх написано багато
наукових книжок, цiкавих романiв, знятi фiльми. Про наш козацький рiд i
його проводирiв говориться в урочистiй пiснi нашоï держави —
гiмнi Украïни. А про малого хлопчика й дорослого хлопця, що
вмiє вiдстояти свою честь i захистити бiльше слабкого, старого,
жiнку, у нас говорять: теперiшнiй козак. I в це слово вкладають
розумiння найбiльших чеснот нашого народу
Козацтво в Украïнi виникло бiльше 500 рокiв тому, пiд час
розпаду Киïвськоï Русi пiсля монголо-татарськоï навали.
Украïнськi мiста пiднiмалися з руïн, але господарем колись
могутньоï держави стали литовськi князi, хоча переважна бiльшiсть
населень Великого Князiвства Литовського становили украïнцi й
бiлоруси. У першi часи украïнцi пiд новою владою почували вiльно,
литовцi не позбавили ïх нi вiри, нi мови, нi прав або звичаïв.
I вже в ХV-ХVI ст. пiдсилився вплив полякiв, починається вилучення
прав i процес покрiпачення селян. Украïнцi перестали почувати себе
хазяями на власнiй землi
Свободолюбний народ, украïнцi шукають виходу, iдуть у степу, за
днiпровськi пороги — на Запорiжжя. Там, у вiльних, але дуже
небезпечних мiсцях i виникає украïнський рiзновид
європейського лицарства, особливий вiйськовий загiн —
козацтво, що ширився, поповнювався енергiйними й завзятими, смiливими й
талановитими воïнами. Козаки стали провiдною силою, що сприяла
формуванню сучасного украïнського народу. По всiй Украïнi
затвердився пристрiй козацького народовладдя. Козак i украïнець ,
означало одне й теж, украïнцiв у свiтi називали козацьким народом.
Прилучатися до козацтва вважали за честь не тiльки украïнцi, а й
багато чужоземцiв, захоплених доблестю й моральними чеснотами козакiв
Козацькi поселення — Сiчi — мали свiй пристрiй, своï
клейноди, своï правила й закони, за яких жили, а головний закон
— честь i справедливiсть. Негiдникам i зрадникам там не було
мiсця. Тому козаки були згуртованi, а це робило ïх
єдиноï, могутньоï вiйськовою силомiць.
Протягом декiлькох сторiч украïнськi козаки стерегли границi,
воювали, захищаючи не тiльки власнi iнтереси, а й iнтереси iнших
краïн: козацькi загони були бажаною пiдмогою й у польському, i у
французькому вiйську. Воювали на сушi й на море. Про славнi боï й
походи козакiв, про ïхню смiливiсть, вiдвагу й винахiдливiсть
ходять легенди. Козаки були неперевершеними майстрами вiйськового справи
у свiй час
Прославили козацтво хоробрi, талановитi проводирi: Остап Дашкевич,
Дмитро Вишневецкий, Iван Свирговский, Богдан Ружинский, Iван Пiдкова,
Самiйло Зборовский, Северiн Наливайко, Максим Кривоносий, Петро Конашевич-
Сагайдачний, Iван Сулима й iншi. Гетьманство Богдана Хмельницького
поклало край так званому золотому спокою. Видатний гетьман, смiливий,
рiшучий борець за правду, вiн поклав своє життя за волю
украïнського народу, але зрадництво татар i Москви не дало
здiйснитися мрiям Хмельницького бачити Украïну вiльноï й
скоротило йому столiття. Пiсля смертi Хмельницького на Украïнi
почався безлад — братовбивча вiйна . Цей страшний час назвали
руïною. Останнi гетьмани — Iван Виговский, Петро Дорошенко,
Iван Сирко, Iван Мазепа — шукали пiдтримки в туркiв i шведiв,
намагаючись зняти ярмо Москови й Польщi. Але сили украïнського
козацтва вже були ослабленi, а союзники не надiйнi. Тому знову й знову
поразки. Ще Пилип Орлик, Iван Скоропадський i Павло Полуботок намагалися
продовжити справу Iвана Мазепи, але знову зрада. Знесилена й залякана
Украïна не пiднялася на допомогу
Катерина II поставила крапку в iсторiï великого козацтва.Скориставшись , вiдважним вiйськом, щоб вiдвоювати Крим у Туреччини,
вона наказала знищити Сiч. Але козаки не далися москвичам, вони хитрiстю
покинули Сiч, залишивши ïï для пограбування, i пристали до
туркiв. Тi з радiстю прийняли мужнiх воïнiв у своє вiйсько. I
турецьке пiдданство теж було тiсним для украïнських козакiв, вони
верталися в Украïну, хтось наймався реєстровими козаками на
Московську службу. Останнi украïнськi козацькi поселення були на
березi Азовського моря в 1828 роцi, але й вони були утиснутi царським
урядом; ïхня мiцнiсть передали Кубанському козацькому вiйську.
Слава про волелюбних, украïнських предкiв, непохитноï волi
знаменитих козакiв, живе й донинi. Багато хто з нас i сьогоднi носять
козацькi прiзвища й не знають про це. Через козацтво ми всi створювали
нашу iсторiю, i кожний з нас не тiльки причетний, а й вiдповiдальний за
неï. I сьогоднi, коли йде становлення незалежноï Украïни,
як нiколи актуально звучать рядка нашого гiмну:
- Душу й тiло ми покладемо за нашу волю
- И покажемо, що ми, брати, козацького роду
