Фабула п'єси Москаль-чарiвник

Чехословацький дослiдник М. Мольнар встановив, що перший поетичний
переклад з Наталки Полтавки належить чеському поетовi й фольклористовi
Франтiшековi Ладiславу Челаковському {17991832), який також вiдiграв
визначну роль у справi ознайомлення чехiв з украïнською
поезiєю та фольклором. Ой мати, мати!.. перший чеський переклад з
новiтньоï украïнськоï художньоï лiтератури, а також,
здається, перший друкований переклад з новiтньоï
украïнськоï художньоï лiтератури, а також,
здається, перший друкований зразок перекладу творчостi I.
Котляревського взагалi. Челаковський, мабуть, скористався петербурзьким
альманахом Северньïе цветы на 1830 год (вийшов 1829 року), в якому
ця пiсня була опублiкована вперше в оригiналi. М. Мольнар навiв обидва
тексти украïнський i чеський i прийшов до висновку, що Навiть при
простому зiставленнi текстiв впадає в око висока майстернiсть Ф.
Л. Челаковського, якому вдалося зберегти особливостi оригiналу. (М и-
хайло Мольнар. Зустрiчi культур…, с. 124, 125).
Ясно, що особливий iнтерес п'єса викликала в рiдному краï: (у
журналах: Отечественнне записки, Свет отечества Русского). Один з перших
бiографiв письменника трохи пiзнiше зазначав: Жодна повiсть, жоден iнший
твiр не припав до душi малоросiянам так, як Наталка Полтавка I. П.
Котляревського; сотнi спискiв ïï ходять i тепер по всiй
Малоросiï; народ засвоïв собi пiснi, написанi Iваном
Петровичем, i є багато таких осiб, котрi цiонального вiдродження,
тодiшньому бiблiотекаревi празького Чеського музею Вацлаву Ганцi (1791
1861). М. Мольнар встановив, що в своєму вiдгуку В. Танка
використав рецензiю на Наталку Полтавку в петербурзькiй газетi Северная
пчела з деякими скороченнями. У згаданiй книжцi М. Мольнар дає
повний текст рецензiï В. Ґанки чеською мовою.
Уже кiлька поколiнь корифеïв украïнського театру беруть участь
у поставах Наталки Полтавки, що справдi стала праматiр'ю
украïнського нацiонального театру.
У п'єсi Котляревського не порушувались гострi соцiальнi
суперечностi феодально-крiпосницькоï дiйсностi, проте в основi
ïï соцiально-побутовий конфлiкт. Майстернiсть у розкриттi
життєвих образiв-характерiз, народнiсть, нацiональний колорит у
всiх компонентах п'єси забезпечили Наталцi Полтавцi безсмертя у
вiках.
Майже одночасно з Наталкою Полтавкою написано й другу п'єсу
Котляревського Москаль-чарiвник. В автографi жанр п'єси визначено,
як опера малороссийская в одном действии, а в першодруку (1841) в
пiдзаголовку стоïть украинский водевиль. Безперечно, це жанрове
визначення, що, очевидно, належало I. Срезневському, було точнiшим, хоч
п'єса Котляревського й не є типовим водевiлем тих часiв,
наближаючись до жанру легкоï комедiï.
Тема й фабула п'єси дуже поширенi у свiтовiй лiтературi та
фольклорi. М. Дашкевич у статтi ио про лiтературне джерело Москаля-
чарiвника свiй огляд почав з iндiйських i сiрiйських казок, далi
переходив до середньовiчних фабльо (наприклад, французькоï
версiï XIII столiття Бiдний студент) та ïх iнтерпретацiй у
французькiй, англiйськiй, шотландськiй, нiмецькiй лiтературах нового
часу й безпосередньо зв'язував водевiль Котляревського з п'єсою
маловiдомого французького драматурга Д'Ансома
Певностi в тому, що Котляревський знав п'єсу Д'Ансома,
немає, хоч в його бiблiотецi були i французькi книжки. Сам М.
Дашкевич познайомився з текстом п'єси лише в бiблiотецi
Британського музею в Лондонi.
В. Перетц джерело Москаля-чарiвника вбачав у обробцi народного анекдота
Повесть о удалом молодом солдате, вмiщенiй у Письмовнике Курганова,
книзi дуже популярнiй у часи Котляревського. I. Франко, М. Петров, М.
Сумцов називали численнi твори украïнського фольклору на цю тему
пiснi, казки, анекдоти. Так, у збiрнику I. Рудченка Народньïе
южнорусские сказки (1869) є приповiдка Пiп та чужа жiнка: чоловiк
з допомогою наймита викриває зраду жiнки й карає попа. До
речi, сучасник Котляревського С. Стеблiн-Ка-мiнський зазначав у
щоденнику, що Москаль-чарiвник написаний на сюжет народноï казки.
У збiрнику I. Рудченка Чумацкие народньïе песни (1874) вмiщено
пiсню Святий боже, святий крiпкий про зрадливу жiнку, яка запросила до
себе дяка. Чумак, повернувшись з Криму, карає дяка. Отже, сюжет
п'єси Котляревського мiг бути пiдказаний одним iз творiв
украïнського фольклору або й самим життям. Слiд зазначити, що
фабула Москаля-чарiвника не повторює сюжету будь-якого
лiтературного або фольклорного твору, хоч є подiбнiсть у деяких
ситуацiях. Але, зберiгаючи певнi традицiйнi ситуацiï, що йдуть ще з
давнiх часiв, Котляревський розробив оригiнальний сюжет, не подiбний нi
на один з вiдомих нам лiтературних або фольклорних зразкiв, а головне,
створив неповторнi нацiональнi характери. Насамперед це стосується
Тетяни Чупрун типовоï украïнськоï молодицi. Вона, власне,
не зраджує свого чоловiка. Тетяна слухає теревенi Финти-ка,
але на тому й край. З першоï реплiки вона попереджає його:
Ви-бо, паничу, не пустуйте, сидiте смирно. I як до неï не
пiд'ïжджає досвiдчений мiський писарчук, Тетяна
лишається собi вiрною: Тiльки знайте: язиком що хочеш роби, а
рукам волi не давай. I як Финтик не викладає ïй жарчайший
пламень любви, молодиця лишається непохитною: А цiловатись
вибачайте; се вже не жарти…
Щоправда, Тетяна дозволяє Финтиковi на словах залицятися до
неï. Але коли б цих традицiйних ситуацiй не було, то не було б
сюжету, не було б i водевiля. Проте молодиця добре розумiє, до
чого все це йде: Знаю всi вашi замисли i який у вас нежить. Тiльки то
вам горе, що не на плоху наскочили. Я боюсь бога i люблю свого чоловiка,
як саму себе. Я шаную вашу панiматку, або, як ви кажете, матушку, то i
вам через те спускаю, що ви в'яжетесь до мене.
Котляревський в образi Тетяни вiдтворив нацiональний характер
украïнськоï жiнки. Тут, як i в Наталцi Полтавцi, показано
перевагу моралi народу над пансько-чиновницькою етикою.
Менше розкрито в п'єсi образ Михайла Чупруна, чумака, який любить,
шанує й поважає свою жiнку. На вiдмiну вiд багатьох
традицiйних ситуацiй, вiн не карає Финтика, а прощає йому.
Але це гiдна пара Тетянi, i його характер вмотивовує ïï
любов i вiдданiсть чоловiковi.
Яскравим образом крапивного семени є Финтик, мiський писарчук, що
приïхав у село до матерi. Це за характеристикою солдата, та покруч,
яку плодила тогочасна дiйснiсть. Финтик розкривається передусiм як
ловелас. Це видно з того, що вiн залицяється не тiльки до Тетяни.
Коли його просять заспiвати, Финтик пояснює: Вчера был у Епистимии
Евстафиевньï, да, вьшивши чашку воды и две чашки с настойкою, вышел
надвор и на открытом воздухе сквозний ветер захватил шию и грудь, и
теперь дерет в горле. Потворне моральне обличчя Финтика
розкривається не тiльки в його зальотах, а й у зневажливому
ставленнi до рiдноï матерi: Она такая простая, такая неловкая во
всем, по-старосвiтськи поступает: рано обедает, рано спать ложится, рано
просьшается, а что всего для меня несноснее, что в ны-нешнее
просвещенное время одевается по-старинному и носит очипок, намитку,
плахту и прочие мужичие наряди.
Протилежнi погляди па моральнi устоï висловлює автор словами
Тетяни: I ви бога не боïтесь так говорити о своïй рiднiй? Хiба
родителей почитати треба за ïх одежу? Хiба не треба ïï
уважати уже за те, що вона стара i старосвiтських держиться обрядiв?..
От якi тепер синки на свiтi!
Вона дає чiтку характеристику Финтика: Я не знаю, як вас терплять
у службi? Менi здається хто прези-раєть рiдних своïх,
на такого нi в чiм положиться не можна. Нiчого не можна на його
повiрити, i такий єсть осоружнiйший между людьми, як паршива вiвця
в отарi…
У цiлому образ Финтика не такий собi легковажний водевiльний персонаж, а
комедiйний, сатиричний образ, що за своєю суттю стоïть поруч
з образом возного. Одним iз важливих засобiв сатиричного розкриття
характеру Финтика є його суржикова мова, в якiй також
виявляється зневага цього крапивного Семени до рiдноï мови.
Комiчний, але в цiлому позитивний образ солдата-ро-сiянина Лихого. Це
традицiйний образ чарiвника у водевiльному чотирикутнику, але в цьому
образi вiдбилися погляди Котляревського па єднiсть
украïнського й росiйського народiв.
Мова п'єси характеристична. Чиста народна украïнська мова
Тетяни й Михайла дала змогу Котляревському вiдтворити нацiональнi
характери украïнського народу, з його мораллю, побутом, розумiнням
своєï гiдностi. Нацiональним i соцiальним вiдщепенцем є
Финтик, який говорить мiшаною, суржиковою мовою. Комiчна мова солдата
Лихого.
Захопленi вiдгуки про гру Щспкiна в Москвi залишив нам С. Аксаков:
Щепкiн перенiс на росiйську сцену справжню малоросiйську народнiсть, з
усiм ïï гумором i комiзмом. До нього ми бачили в театрi тiльки
грубi фарси, карикатуру на спiвучу, поетичну Малоросiю, Малоросiю, яка
дала нам Гоголя! Щепкiн тому i мiг це зробити, що його дитинство i
молодiсть минули на Украïнi, що вiн зрiднився з ïï
звичаями i мовою. Чи можна забути Щепкiна в Москалi-чарiвнику чи Наталцi
Полтавцi? ш Про великого актора з захопленням писав Бєлiнський:
Який розмаïтий талант Щепкiна. А коли в чому гра його стає
повною досконалiстю то це в ролi Чупруна в Москалi-чарiвнику. Не дивно,
що вiн зiграв ïï тринадцять разiв за якi-небудь пiвтора
мiсяця…
Треба було бути присутнiм при цьому, щоб побачити торжество генiального
актора й зворушливий вираз прихильностi до нього публiки. Коли нарештi в
останнiй раз пiднялася завiса й почалися сцени з Наталки Полтавки,
захоплення публiки доходило найвищого ступеня (…). Кожен романс
публiка змушувала Щепкiна повторювати кiлька разiв. Коли ж усе у цих
сценах, обраних навмисно для Щепкiна, було проспiвано й повторено й
завiса повинна була б спуститися, Щепкiн, зворушений i натхненний, нiби
зрозумiвши сумне почуття публiки, затримав ще на мить хвилину
розставання й заспiвав чудовi за своєю простотою й грацiєю
куплети з п'єси Москаль-чарiвник, якими протягом свого перебування
в Петербурзi постiйно захоплював публiку…