Мови Африки

Бiльшiсть зинджских мов Африки володiють двома характерними рисами: у них є музичнi тони (число ïх може доходити до дев'яти) i особлива система класiв iмен iменникiв. Музичнi тони допомагають розрiзняти слова й у китайському, i в африканських, i в рядi австрических мов. Про граматичнi класи варто розповiсти небагато подробней. Наприклад, у мовах банту кожне iм'я iменник належить до одному iз класiв, показником якого служить особливий префiкс, що показує, до якому iз класiв ставиться даний предмет, явище, жива iстота
У росiйськiй мовi також є розподiл iменникiв на розряди: це три роди — чоловiчий, жiночий, середнiй. В африканськi ж мовах, наприклад у групi банту, розподiл на класи набагато бiльш дробно. Число класiв тут нерiдко доходить до 20. I класи цi вiдрiзняються бiльшою своєрiднiстю
Розкриємо граматику мови суахiлi, найпоширенiшого iз всiх мов банту (на ньому висловлюються понад 50 мiльйонiв чоловiк у краïнах Схiдноï Африки). Там перший клас — люди. Другий — множиннi iменники класу людей. Третiй клас (i, вiдповiдно, новий префiкс!) — дерева, рослини, предмети з дерева, назви частин тiла, предмети навколишньоï природи. Для округлих предметiв i плодiв — новий клас. Для рiдин i iменникiв з абстрактним або збiрним значенням — новий. Для неживих предметiв, назв осiб з фiзичними недолiками й… назв мов — ще один клас. Для тварин, предметiв домашнього побуту знов-таки iншi показники класу й т.д. Усього в суахiлi налiчується бiля двох десяткiв класiв. Слiпа людина вiднесена не до класу людей, а до класу речей, так само, як i слова раб, рабиня i взагалi назви осiб, так чи iнакше несамостiйних
Археологи й антропологи затверджують, що колись у Пiвнiчнiй Африцi плiч-о- плiч жили двi раси — негроïдна й европеоидная. Лiнгвiсти поєднують всi мови цiєï частини континенту в одну сiм'ю, семитохамитскую (афразийскую). Але, проникаючи в найглибшi надра афразийских мов, i в них можна вiдшукати слiди зинджского впливу
До семитохамитским мов вiдносять так званi чадские мови: хауса (пiвнiч Нiгерiï й пiвдень Республiки Нiгер) i дрiбнi мови в Нiгерiï, на пiвночi Камеруну й на заходi Республiки Чад. До семитохамитской сiм'ï ставляться й кушитские мови Сомалi, Ефiопiï й сусiднiх краïн
У чадских i кушитских мовах є звуки, невiдомi в iнших галузях семитохамитской сiм'ï (у семiтiв, єгиптян i берберiв), характернi для зинджских мов Захiдноï Африки. Звуки цi лiнгвiсти називають глоттализованними инъективами, або преглоттализованними. От як, наприклад, вимовляється глоттализованний инъективний Д. Спочатку замикаються голосовi зв'язки й одночасно мова притискається до ясен — порожнина рота замкнута. Потiм, тримаючи рот закритим, починають розсовувати щелепи. У замкнутiй порожнинi виходить знижений тиск, голосовi зв'язки починають вiбрувати: вимовляють Д. Потiм мова вiдривається вiд ясен, i завдяки зниженому тиску в ротi туди попадає небагато повiтря
Такi своєрiднi звуки з'явилися в чадских мовах безсумнiвно пiд зинджским впливом Причому подiбний вплив вiдчувається там, де европеоиди, що говорили на афразийских мовах, змiшувалися з темношкiрими жителями Африки. У пiдсумку цього змiшання на мовах семитохамитской або афразийской сiм'ï говорять нинi й европеоиди, i представники негроïдноï раси. I найбiльш яскравий вплив зинджского субстрату видно, коли рiвняються семитохамитские мови тропiчних областей Африки iз семитохамитскими мовами Азiï
Втiм, про рiзнi мови афразийской сiм'ï, розповсюджених вiд Атлантики, захiдноï межi населеного миру стародавностi, i до рiки Євфрат на сходi, ми розповiмо в наступнiй главi. Iсторiю цiєï сiм'ï можна простежити по писемних пам'ятках аж до III тисячорiччя до н. е. Таким чином, для лiнгвiстiв це найбiльш древня з вiдомих язикових сiмей. Самi раннi тексти iндоєвропейською мовою, хетськi, ставляться до XVIII сторiччя до н. е. Самi раннi тексти на семитохамитских давньоєгипетський^-давньоєгипетському- давньоєгипетськiм-мов-давньАПгипетському й аккадском — старше ïх майже на пiвтора тисячорiччя!
Бiблiйна легенда походження народiв Землi розповiдає, що весь рiд людський бере початок вiд трьох синiв праведного Ниючи — Хама, Сима i Яфета. До нащадкiв Сима древнi євреï, творцi Бiблiй, вiдносили самих себе й народи, що перебували в дружбi або сполучнику з ними. До нащадкiв Хама — народи ворожi. А до нащадкiв Яфета — нейтральнi
У список нащадкiв Симових потрапили багато народiв, що говорили на мовах, родинних давньоєврейському. В XVIII столiттi був уведений термiн семiтськi мови, що позначала групу близьких друг до друга прислiвникiв, До семiтських мов ставляться не тiльки давньоєврейський i близькi до нього, нинi зниклi, древнi мови нинiшнiх Сирiï, Лiвану й Палестини, але й арабський, ефiопський, аккадский i iншi
Батькiвщина ефiопського й деяких iнших семiтських мов Ефiопiï — Аравiя. В Африку вони потрапили пiзнiше. Але коли були прочитанi iєроглiфи Єгипту, вiдкритi й вивченi багато народiв Пiвнiчного узбережжя Африки, Сахари, Судану, Сомалiйського пiвострова, несемiтськi народи Ефiопiï, виявилося, що мови цих мешканцiв Африки — i мешканцiв дуже й дуже древнiх — також перебувають у спорiдненнi iз семiтськими мовами, образуя бiльшу сiм'ю мов. Африканськi мови, родиннi семiтським, стали називати хамитскими. А всю сiм'ю - семитохамитской. Ви помнете, що в попереднiй главi ця сiм'я називалася по-iншому — афразийская, тобто розповсюджена в Азiï й в Африцi. Чому ж лiнгвiстiв не влаштовує традицiйне найменування — семитохамитская? Справа в тому, що нiяких особливих хамитских мов у дiйсностi не iснує!
В афразийской сiм'ï є семiтська галузь, а крiм ïï, ще чотири самостiйних i рiвноправних галузi, мови яких поширенi в Африцi: єгипетська, берберська, кушитская й чадская. Чотири — а не одна хамитская! Але ж мiфiчних хамитов багато захiдних дослiдникiв вiдшукували не тiльки в Пiвнiчнiй i Центральноï, але навiть i в Пiвденнiй Африцi!
Модель таких пошукiв була в принципi нескладна. Багато африканських народiв по антропологiчному типi — змiшанi; у них є риси двох рас — негроïдноï й европеоидной (наприклад, такi фульбе, що живуть у саванах Захiдноï Африки). Iсторики минулого мало вiрили в здатнiсть африканських народiв до самостiйного, без втручання ззовнi, створенню високих цивiлiзацiй i могутнiх держав. Тому там, де на територiï Африки виявлялися слiди древнiх культур — наприклад, на березi Гвiнейськоï затоки, у долинi Нила, на африканському узбережжi Середземного моря, у Пiвденнiй Африцi (циклопiчнi будiвлi Зiмбабве), — iсторики й лiнгвiсти намагалися неодмiнно вiдшукати дiяльнiсть светлокожих хамитов. А тому що класифiкацiя зинджских прислiвникiв складна й заплутана, то в число хамитских зараховувалися самi рiзнi мови, якщо ïхнi носiï мали риси европеоидной раси, або були пов'язанi iз древнiми культурами Африки
Але, як ви знаєте, ототожнювати мову, культуру й расу не можна. Арiйський мiф зазнав краху — а слiдом за ним i хамитский мiф. Справдi: згадуванi нами фульбе, судячи з ïх щодо свiтлiй шкiрi, формi носа й iнших ознак, зберiгають у собi слiди змiшання з европеоидной расою. Але мова ïх — типово зинджский. А сусiди фульбе, хауса, — темношкiрi негроиди, але говорять вони мовою, родинному семiтським i iншоï афразийским. Очевидно, у далекiй давнинi на територiï Африки вiдбувалися складнi процеси, у результатi яких вiдбувся обмiн: светлокожие фульбе стали говорити на зинджском мовi, а темношкiрi хауса — на афразийском.