Твiр-опис мiсцевостi на основi особистих спостережень, з обрамленням

Якось, гортаючи сiмейний альбом, я звернув увагу на фотографiю, на якiй
був мiй батько приблизно у такому ж вiцi, як зараз я: вiн сидiв на лавцi
зi своïми однокласниками. На всiх хлопцях була спортивна форма. За
ïхнiми спинами одноповерховий цегляний дiм, у лiвому кутi
фотографiï шведська стiнка. Я запитав у бабусi:
А де була зроблена ця фотографiя?
У дворi школи, в якiй ти навчаєшся. В цiй школi, як ти пам'ятаєш, вчився i твiй батько.
Звiдки на шкiльному дворi одноповерховий будинок?
У ньому колись жив шкiльний сторож. Дiм цей потiм знесли, коли розширювали шкiльний спортмайданчик.
Наступного дня я з особливою зацiкавленiстю розглядав шкiльний двiр.
Звiсно, з того часу, коли школярем був мiй батько, у дворi сталося
чимало змiн,з'явилися новi спортивнi прилади, якi придбали для нас шефи
з машинобудiвного заводу. Цей завод розташований через дорогу вiд школи.
Шведська стiнка у шкiльному дворi залишилася тiєю самою. Вона
металева i послужить ще не одному поколiнню школярiв. Щiльно до неï
пiдступають заростi старого бузку. Випадково це чи нi, але поперечини
шведськоï стiнки пофарбованi у свiтло-лiловий колiр. Такi ж самi
квiтки бузку. Коли бузок цвiте, i здається, що шведська стiнка, як
i кущi бузку, росте iз землi. Саме за цими кущами знаходився будиночок
сторожа. Зараз там обладнували сектор для стрибкiв у довжину. Неподалiк
вiд шведськоï стiнки рiзнорiвневi бруси. Вони теж металевi i
пофарбованi веселою жовтою емаллю. На протилежному боцi вiд бруса
колода. Я довго почувався невпевнено на цьому спортивному приладi i
часто падав з нього. Щоб хлопцi з мене не глузували, я приходив iнодi
ввечерi, коли смеркалося, i тренувався на колодi.
Ближче до паркану розмiщується круглий рукохiд з металевими
кiльцями. Його до певного часу теж фарбували, але щоразу хлоп'ячi руки
стирали фарбу. Ось уже котру весну кiльця не фарбують, але вони блищать,
немов лакованi. Центр спортивного шкiльного майданчика заасфальтований.
Тут ранньоï осенi i пiзньоï весни шикуються всi класи на
урочисту лiнiйку. Є свята загальнi для всiх шкiл Першого або
Останнього дзвiнка, а в нашiй школi iснує ще i своє свято
День вiдкриття школи. Вона була збудована ще до вiйни. На цьому
шкiльному майданчику напередоднi 9 травня збирається уся школа,
щоб вшанувати пам'ять ïï учнiв, що не повернулися з фронтiв
Великоï Вiтчизняноï вiйни.
Я розповiв хлопцям про фотографiю мого батька, зображеного на шкiльному
дворi, i сказав:
Мабуть, i у вас є фотографiï ваших батькiв, де вони знятi на
тлi школи або
в цьому шкiльному дворi. Адже майже всi вони навчалися у нашiй школi.
Цiкаво
було б подивитись, як виглядали тодi наша школа i шкiльний двiр.
Коли хлопцi принесли цi знiмки, Валентина Iванiвна, наш класний
керiвник, запропонувала:
Давайте оформимо стенд, щоб хлопцi i дiвчата iнших класiв могли
подивитися на нашу школу очима своïх батькiв.
Остап, який вважався кращим шкiльним бiгуном, запропонував:
А що, коли i нам сфотографуватися у шкiльному дворi? Ось i продовжимо
наш фотолiтопис…