Виклад трагедiï Шекспiра Ромео й Джульетта. Акт перший

Дiя трагедiï, що вiдбуває в мiстах Верона й Мантуя,
випереджає Пролог, у якому Хор коротко розповiдає про
суперечку мiж двома досить знатними родами, через якого лилася мирних
громадян кров.
Акт перший Сцена перша
На площу у Веронi виходять Самсон i Грегорио, слуги знатного сiмейства
Капулетти. Самсон хвалиться своєю смiливiстю й силою, якi готовий
зараз же застосувати в сутичцi з кожним зi знатного будинку Монтекки.
Грегорио не хоче битися, вiн говорить, що свари_-те нашi хазяï, а
ми — тiльки ïхнього слуги. Але, углядiвши Бальтазара, слугу
Ромео iз сiмейства Монтекки, i Абрама, що служить у ïхньому
будинку, першим хапається за меч. Слуги йдуть назустрiч один
одному, i Самсон гризе нiготь великого пальця, спецiально напрошуючись
на сварку. (Гризти нiготь великого пальця, клацаючи ïм об зуби,
уважалося образою.) Пiсля невеликоï лайки слуги кидаються один на
одного. Двобiй бачить Бенволио. Вiн намагається роз'єднати
слуг i мечем вибиває в них зброя. На площу виходить Тибальд.
Углядiвши що б'ються, вiн ображає Бенволио, висмiюючи його двобiй
зi слугами. Бенволио примирливо пояснює Тибальду, що хотiв тiльки
розняти слуг, але Тибальд починає з ним битися. До сражающимся на
площi приєднуються прихильники обох будинкiв, якi несуть iз собою
дрюка. Нарештi з'являються Капулетти iз синьйорою Капулетти й Монтекки
iз синьйорою Монтекки. Обоє синьйора теж готовi кинутися один на
одного, але входить Эскал, герцог Веронский.
Герцог в обуреннi. Гнiвним окриком вiн припиняє побоïще й
повiдомляє, що не має намiру бiльше терпiти зваду, що
виникла через необдуманi слова, кинутих на вiтер главами обоихдомов. Пiд
страхом страти Эскал наказує всiм розiйтися. Капулетти вiн
забирає iз собою, а Монтекки велить завтра ж прибути на суд, що
має намiр учинити. Усi розходяться. Залишаються тiльки чоловiк i
жiнка Монтекки й Бенволио.
Бенволио чесно розповiв Монтекки, як вiдбулася бiйка. Синьйора Монтекки
рада, що в бiйцi не приймав участi ïï син, i запитує
Бенволио, чи не зустрiчався йому Ромео. Бенволио бачив Ромео в лiсi й не
став наближатися до друга: Ромео останнiм часом прагне бiльше,бути один.
Батько пригноблений настроєм сина, що зовсiм змiнився:
Вiн так нетовариський i потайливий, Так недоступний нiяким розпитам, Як
брунька, де черв'як завiвся ранiше, Нiж нiжнi листки вона розкрила, Щоб
сонцю красу свою вiддати. Довiдатися б нам, що значить це горе,- Його б
ми, вiрно, вилiкували незабаром.
Входить Ромео. Бенволио обiцяє Монтекки вивiдати в друга причину
його туги. Зустрiвшись iз Ромео, вiн розповiв йому про бiйку на площi.
Виявилося, що Ромео все бачив, але страшнее ненавистi, що стала його очам,-
любовнi борошна, якi випробовує юнак:

• Об гнiв любовi! Про ненависть нiжнiсть!. З нiчого породжена безбережнiсть! Об вагу легкостi, змiст порожнечi! Безформний хаос прекрасних форм, Свинцевий пух i крижане полум'я, Недуга цiлющий, дим, блискучий яскраво, Безсонний сон, начебто й не сон! Такою любов'ю дух мий уражений.

Сцена друга
По вулицi йдуть старий Капулетти й родич Эскала, Парис. Вони закiнчують
розмову про ворожнечу з Монтекки, i Капулетти зiзнається, що звада
приносить збиток обом сiмействам i вiн був би радий ïï
закiнчити. Парис запитує в Капулетти, чи може вiн розраховувати на
благословення його шлюбу iз Джульеттой. Капулетти, посилаючись на юний
вiк дочки — ïй немає ще чотирнадцяти рокiв, просить
Париса почекати ще два роки. Незважаючи на те, що багато хто з нинiшнiх
матерiв виходили замiж i ранiше Джульетти, Капулетти не хоче ранити
ïï нiжний вiк: дозрiвши так рано, ранiше в'януть. У той же час
батько й не наполягає на своєму рiшеннi: якщо Джульетта сама
погодиться стати дружиною Париса, вiн не заперечує проти цього
шлюбу. Капулетти посилає слугу обежать гостей, записаних за
списком, i запросити ïх нинi ж увечерi на Свято в його будинок.
Слуга не . умiє читати, оглядається в пошуках ученоï
людини, що допомiг би йому розiбрати написане, i бачить Бенволио й
Ромео. Слуга звертається по допомогу до Ромео, але той
вiдповiдає” йому розсiяно й мудро, що здатно лише читати
свiй жереб по складах нещасть. Розсерджений слуга вже хотiв було пiти,
як Ромео погоджується прочитати й називає вголос всiх
запрошених. Так Бенволио й Ромео довiдаються про свято в Капулетти, i
Ромео вирiшується пiти в будинок Капулетти, щоб побачити свою
кохану
Сцена третя
У будинку Капулетти годувальниця i синьйора Капулетти обговорюють долю
Джульетти. Входить Джульетта. Годувальниця згадує смiшнi випадки з
дитинства дiвчинки й зiзнається, що нiколи не няньчила такоï
прекрасноï дитини. Але синьйора Капулетти перериває
годувальницю: вона хоче серйозно поговорити з дочкою про ïï
можливе замiжжя. Мати розповiдає, що до Джульетте сватається
один з достойнейших наречених Верони, Парис, i що вони з батьком хотiли
б знати, чи зможе Джульетта полюбити цього юнака. Джульетта равнодушно
обiцяє матерi стрiли посилати з очей не далi, нiж велить менi ваш
наказ. Слуга доповiдає синьйорi, що в будинку зiбралися гостi i
його приела -чи негайно привести господарку з дочкою. Синьйора Капулетти
схвильовано говорить, що в гостi прийшов граф, i веде Джульетту кгостям.
Сцена четверта
По вулицi йдуть Ромео, Бенволио й Меркуцио — друг Ромео й родич
герцога Веронского. Ïх супроводжують трохи друзiв у масках i слуги.
Друзi обговорюють, як ïм увiйти в будинок Капулетти, як поводитися
там i жартують над закоханим Ромео. Вони дають йому ради, по-доброму
посмiюються, але Ромео невеселий: вiн бачив сон. Меркуцио, жартуючи,
розповiдає друзям про природу снiв, до кого i якими вони можуть
приходити, i мiстить: Вони адже дiти дозвiльного розуму. Фантазiï
безцiльноï порожденье. Ромео перериває друга. Вигук Ромео
чує Тибальд, вiн довiдається його голос i здiймає
тривогу: Тибальдне має намiр терпiти тут ворога. Але Капулетти
настроєний примирливо: вiн багато чув про достоïнства Ромео й
хоче бачити його своïм гостем. Капулетти наказує Тибальду
вгомонитися. Тибальд iде, але пророкує, що цей незваний гостьбудет
коштувати ще чимало кровi. Ромео вирiшується доторкнутися до руки
Джульетти й заговорює з нею. Ïхня нiжна розмова
закiнчується поцiлунком. Розставшись iз Джульеттой, Ромео
довiдається вiд годувальницi, що розмовляв з дочкою Капулетти.
Бенволио зауважує, що, видимо, придумана ними витiвка удалася, на
що Ромео вiдповiдає: Боюся, моє лихо лише почалося. Юнаки
збираються йти, але Капулетти не хоче розставатися iз приємними
його серцю гостями. Вiн пропонує ïм залишитися й перекусити
всiм разом, але спохвачується, що пiзно, i чемно прощається
Залишившись наодинцi з годувальницею, Джульетта просить неï
довiдатися про понравившемся ïй юнаковi. Годувальниця
вертається зi звiсткою, що це — Ромео, син вашого ворога.
Джульетта засмучена, але говорить: Перемогти я почуття не можу: горю
любов'ю до лютого ворога.