Переказ драми Агнеса Бернауэр

Дiя вiдбувається мiж 1420 i 1430 р. Населення вiльного мiста
Аугсбурга з нетерпiнням очiкує лицарський турнiр, у якому бере
участь сам герцог Альбрехт Баварський, син правителя Мюнхена Эрнста
Баварського. Усiх прагнуть потрапити на це видовище, заздалегiдь
займають мiсця. Агнеса, дочка вiдомого в мiстi цирюльника й лiкаря
Каспара Бернауэра, збирається на турнiр без усякого бажання
У неï вже побувала одна з подружок, що надiслав ïï
духiвник вибачитися за дурнi пересуди про Агнесе. Але подружка не хоче
вибачатися, краще вже колiньми на горох, адже увага всiх лицарiв буде
належати тiльки дочцi цирюльника. При цьому всi знають, що Агнеса завжди
тримає ока опущеними, як черниця або свята — так не зовсiм.
Зрозумiло, що кожному хлопцю хочеться таку дiвчину у добродiï з-пiд
носа повести. Агнеса не настроєна псувати свято подругам, але
батько наполягає: не чiткi ж перебирати, сидячи будинку. Каспар
залишається, готуючись прийняти всiх покалiчених пiсля турнiру,
ïх однаково несуть кнему.
Агнеса вiдправляється на турнiр у супроводi своïх хрещених.
Там неï бачить герцог Альбрехт i закохується з першого
погляду. Запрошений бургомiстром на вечiрнє свято, вiн осушив
кубок на честь мiста, де сiяє така зiрка, така краса. Вiн уже
забув, що наказав своïм трьом вiрним лицарям вiдправитися в погоню
за викрадачем його нареченоï, графинi Вюртембергской, щоб зажадати
бiльшу вiдкупну в батька нареченоï. Лицарi догадуються, що
ïхнiй володар вiдмовляється вiд свого плану через
тiєï, котра, по слухах, своєю красою звела з розуму
полгорода, ïï називають аугсбургским ангелом.
На святi збирається багато знатi й мiських ремiсникiв. Альбрехт
змушує своïх лицарiв вiдшукати дiвчину, чий лик обрамляють
золотi локони. Агнеса з'являється в супроводi батька й у вiдповiдь
на вишукане й пишне звертання до неï герцога находчиво
зауважує батьковi, що герцог приготував мовлення для
своєï нареченоï, а тут вiн розучує ïï,
звертаючись до дочки цирюльника. Герцог устигає перемовитися
декiлькома словами з дiвчиною пiд час вiдсутностi ïï батька.
Вiн пiймав ïï погляд на турнiрi, i вона не може заперечувати,
що турбувалася за його
Через кiлька хвилин Альбрехт уже освiдчуватися в коханнi Агнесе й
просить ïï руки в Каспара. Той нагадує герцоговi, що
п'ятдесят рокiв тому за одна лише поява на турнiрi дiвчина була б
висiчена батогами як дочка людини з нижчого стану. Положення змiнилося,
але станова прiрва iснує. Герцог запевняє, що ще через
п'ятдесят рокiв кожного такого ангела, як Агнеса, будуть удостоювати
трону на землi, i сам вiн першим подає приклад. Каспар веде
знесилену дочку
Ранком лицарi обговорюють ситуацiю, що для роздiленоï на три
частини Баварiï може вилитися в серйозну полiтичну проблему.
Альбрехт — єдиний спадкоємець герцога Эрнста (по
бiчнiй галузi, щоправда, у нього є племiнник, але малолiтнiй i
хворобливий). Дiти вiд шлюбу мiж Альбрехтом i Агнесой по своєму
походженню не зможуть претендувати на трон. Неминучими стануть звади й
новий подiл краïни. Лицарi нагадують Альбрехту про батька, для
якого державнi династичнi iнтереси вище всього, вiн може позбавити сина
трону. Але герцога вже не можна зупинити
Зрозумiвши, що дочка любить герцога, Каспар не заперечує проти
шлюбу, вiн розраховує на розсудливiсть Агнеси й шляхетнiсть
Альбрехта. Агнеса ж хоче переконатися, що Альбрехт буде щасливий з нею,
навiть якщо герцог Эрнст прокляне його. Але Альбрехт уже щасливий, вiн
заглянув в очi й серце Агнеси. Клянуться у вiчнiй вiрностi й троє
лицарiв Альбрехта. Однак ïх, як i Агнесу, не залишають дурнi
передчуття Знаходять священика, готового обвiнчати пари. Вiнчання
вiдбувається в той же вечiр у маленькiй каплицi, тайкома. На
наступний ранок герцог вiдвозить Агнесу у свiй замок у Фобурге,
подарований йому покiйною матiр'ю
А в Мюнхенському замку герцог Эрнст iз гiркотою згадує колишню
велич своєï краïни, загублена шаленостями деяких
баварських князiв. Эрнст довiдався про втечу нареченоï сина й уже
розрахував, який iз закладених мiст зможе викупити за грошi, якi
сплатить як викуп батько нареченоï. До нього дiйшли слухи про
подiï в Аугсбурге, тому вiн, не приймаючи цього всерйоз, вiдразу
посватав сина до самоï прекрасноï нареченоï в Нiмеччинi,
Ганнi Брауншвейгской. Згода вже надiйшла, i герцог дуже задоволений цим
вигiдним для Баварiï сполучником, що покладе кiнець кривавим
звадам. Коли ж канцлер Прейзинг доповiдає йому про таємним
заручинам сина, той поблажливо зауважує, що iз чи полюванням нi,
вiдразу або не вiдразу, але син погодиться з батьком. Эрнст
посилає Прейзинга до Альбрехту повiдомити про своє рiшення й
запросити його на турнiр у Регенсбурге, де буде привселюдно оголошено
про заручини Санной.
Щасливi закоханi випадково знаходять у своєму замку коштовностi
матерi Альбрехта. Син проти бажання Агнеси надягає на неï
золоту дiадему — вона виглядає в нiй як теперiшня королева!
Але Агнеса випробовує незручнiсть i сором, адже вона з'явилася тут
незваноï й почуває себе в очах старих слуг плямою на них панi
Прейзинг говорить Альбрехту про значення шлюбного сполучника iз
принцесою Ганною. Герцог i сам це знає, як i те, що плани його
батька не можна зруйнувати, щоб вiдразу не переполошити полмира. Вiн
уважає себе вправi, як усякий смертний, самому вибирати подругу.
Прейзинг зауважує, що той, хто править мiльйонами людей, один раз
повинен принести ïм жертву. Але для Альбрехта один раз це щогодини,
вiн не хоче вiдмовлятися вiд щастя
Альбрехт вiдправляється на турнiр, завiряючи Агнесу, що тiльки
смерть може розлучити ïх. Перед турнiром батько ще раз
запитує сина, чи велiти оголосити заручини з Ганною. Альбрехт
вiдмовляється, зауважуючи батьковi, що дарма стояв перед ним на
колiнах. Вiн привселюдно повiдомляє, що зв'язав себе узами шлюбу з
непорочною й доброю дочкою городянина з Аугсбурга. У вiдповiдь герцог
Эрнст громогласно повiдомляє, що позбавляє сина корони й
герцогськоï мантiï, якi той залишив у вiвтаря, а
престолонаслiдником повiдомляє малолiтнього Адольфа
Проходять три з половиною року. Умирають батьки Адольфа. I от звучить
похоронний дзвiн по самому принцi. Слуга повiдомляє Прейзингу, що
в мiстi винять у всьому вiдьму з Аугсбурга. Канцлер розумiє, що
наступили лихолiття. Йому попадає в руки документ, заготовлений
вiдразу ж пiсля турнiру в Регенсбурге трьома суддями. У ньому
говориться, що Агнеса, винна у висновку противусословного шлюбу, щоб
уникнути найтяжчих лих страти гiдна . Вiдсутня пiдпис Эрнста. Герцог
обговорює з канцлером цей документ. Обоє розумiють, що якщо
порядок спадкування порушується, то рано або пiзно грядет
мiжусобна вiйна . Загинуть тисячi людей, народ прокляне герцога й саму
пам'ять про нього. Канцлер шукає варiанти виходу. Але герцог
прорахував всi, не виключивши й спроби самогубства з боку сина, i
можливоï спроби пiдняти меч на батька. Обоє почувають —
жахливо, що повинна загинути прекрасна й доброчесна жiнка. Але виходу
нi, господь хоче так, а не iнакше. Герцог пiдписує документ…
Альбрехт вiд'ïжджає на черговий турнiр. Довiдавшись про
кончину спадкоємця, вiн розраховує, що його батьковi тепер
представився почесний шлях до вiдступу, i весело прощається iз
дружиною. Ïï ж терзають неяснi передчуття
Пiд час вiдсутностi Альбрехта чисельно переважаючим воïнам Эрнста
вдалося здобути перемогу над вартою замка. Агнесу, оточену
розстроєними слугами, силою ведуть у в'язницю. До неï
приходить Прейзинг, що намагається врятувати нещасну. Вiн
переконує Агнесу вiдмовитися вiд Альбрехта й прийняти обiтницю, У
противному випадку смерть, що чекає за порогом камери,
постукається у дверi. Агнеса страшиться смертi, але вiдмова вiд
чоловiка вважає зрадництвом. Альбрехт зволiє оплакувати
померлу — i Агнеса йде на смерть, упевнена у своïй правотi.
Кат вiдмовився вершити страта, i за наказом суддi один зi служникiв
зiштовхує Агнесу з моста у води Дунаю
Горять села, спаленi Альбрехтом, що бореться з воïнами батька,
мстячи за смерть Агнеси. Його лицарi приводять полонених Эрнста й
Прейзинга. На всi обвинувачення сина Эрнст вiдповiдає, що
виконував свiй борг. Альбрехт велить не торкати батька, адже Агнеси нi,
i йому бiльше когось убивати. Сам же Альбрехт уже захоплює
воïнiв за собою палити Мюнхен. Його зупиняють слова батька, що вуж
тодi баварцi точно проклянуть iм'я Агнеси, а могли б i оплакати. Батько
благає сина заглянути у власну душу, визнати свiй грiх i спокутати
провину. А Агнеса принародно буде визнана його дружиною й
найчистiшоï з жертв, коли-небудь, принесених на вiвтар необхiдностi
. Жахливi останнi коливання Альбрехта. Але все-таки вiн приймає
герцогський жезл iз рук батька. Герцог Эрнст iде вмонастирь.
А. В. Дьяконова