Добрий доктор Айболит в однойменнiй казцi Чуковського

Дiючими особами багатьох казок виступають тварини, найчастiше це крокодил. Уперше читачi познайомилися з ним у першiй казцi Чуковського — Крокодил, потiм письменник уводить його й в iншi казки: в Мойдодире вiн гуляє з дiтьми по Таврическому саду, в Бармалее ковтає розбiйника, в Тараканище з переляку проковтує жабу. В Краденому сонцi Крокодил сонце в небi проковтнув. Панiка охопила звiрiв: де нам з отаким боротися… вiн i грiзний i зубастий…. И знов- таки пiдняти Ведмедя на боротьбу iз Крокодилом змогла слабка Зайчиха:

• Соромно старому ревiти
• Ти не заєць, а Ведмiдь…

Ведмiдь виходить переможцем у єдиноборствi iз Крокодилом, i знову радiсть, радiсть:

• Стали пташинки щебетати,
• За комашками лiтати
• Стали зайки
• На галявинi
• Кувиркаться й скакати

Своєрiдний тваринний епос являє собою й казка Айболит. До доброго доктора Айболиту приходять лiкуватися i корова, i вовчиця, i жучок, i черв'ячок, i ведмедиця. Подiï в казках часто здобувають несподiваний поворот. Так i тут: занедужали дiти Гiпопотама, i доктор Айболит вiдправляється в Африку. Подорож, природно, незвичайно важке: те хвиля готова його проковтнути, то гори iдуть пiд самi хмари …. Нарештi вiн в Африцi:

• Десять ночей Айболит
• Не ïсть, не п'є й не спить,
• Десять ночей пiдряд
• Вiн лiкує нещасних зверят…
• Картиною загальних веселощiв закiнчується й ця казка:
• И пiшли вони смiятися,
• Лiмпопо!
• И танцювати, i балуватися, Лiмпопо!

У боротьбi за казку ДО. И. Чуковському доводилося в 20-i роки постiйно зiштовхуватися з педологами й деякими педагогами, послiдовниками ïхнiх методiв. Затверджуючи, що казка — це елемент буржуазноï культури, педологи розгорнули широку кампанiю пiд гаслом Хто за казку — той проти сучасноï педагогiки. Педагоги-педологи Харкiвськоï педагогiчноï школи видали навiть наукову працю — збiрник статей Ми проти казки. Особливо багато образливого було висловлено на адресу перевертишей — жанру дитячоï поезiï, вiдродженого К. И. Чуковським. Перевертиши були оголошенi злобливими, що затемнюють мозки дiтей. Цi теоретики свiдомо не зауважували, що в уснiй народнiй творчостi постiйно зустрiчаються такi небилицi, у яких курочка може бичка народити, село ïхати повз мужика i т.д. Ретельно вивчивши цей жанр усноï народноï творчостi, К. И. Чуковський на його основi створив своï перевертиши, затвердивши цю назву й у лiтературознавствi. Його казка Плутанина повнiстю складається з перевертишей:

• Свинки занявкали:
• Мяу, мяу! Кiшечки захрюкали:
• Хрю, хрю, хрю!
• Уточки заквакали: Ква, ква, ква!

Правда, письменник показує дiтям, що правильно в поводженнi тварин: адже
Занявкали кошенята: Набридло нам нявкати!.. А за ними й каченята: Не бажаємо бiльше крякати!.. В основi казки лежить боротьба зi злом: лисички взяли сiрника й пiдпалили море. Природно, i тут перевертиш залишається перевертишем: крокодил гасить море пирогами й млинцями, два курчонка поливають iз барила i т.д. Несподiвана й розв'язка: нiкому не вдалося згасити море, лише маленькому метеликовi виявилося це пiд силу:

• Крильцями помахала,
• Стало море потухати
• Ипотухло.

И знову всi стало на своï мiсця: кiшки замуркотали, коня заiржали, мухи задзижчали i т.д. А звiринки засмiялися й запекли, вушками захлопали, нiжками затупотiли.