Красиве й потворне в романi Олеся Гончара Людина i зброя

Творчiсть Олеся Гончара вiдзначається рiзко iндивiдуальним колоритом, вiн цiлком органiчний, i його нiколи не плутаєш iз iншим. М'яка задушевнiсть, тонке лiричне почуття, ненав'язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньоï письменницькоï особистостi, — так сказав Євген Гуцало.
I дiйсно, цi риси властивi чи не кожному рядку роману Людина i зброя. Це перший масштабний антикультiвський твiр в украïнськiй лiтературi. Драматичним постає життя, автор висловлює тривогу за долю всього людства, бо саме воно цiлими столiттями тримає в руках зброю i само ж гине у страшних вiйнах. Димитр Добрєв (болгарський письменник) писав: Роман Людина i зброя спрямований проти вiйни, проти знищення найвищого творiння на землi — людини. Книга ця захищає мир у всьому свiтi. Вона закликає всiх людей до творчоï працi. Героï роману Людина i зброя молодi. Вони всi рiзнi за вдачею, з неоднаковими поглядами на життя, кожен по-своєму розумiє патрiотизм. Автор є дослiдником, бо вирiшує такi проблеми, як гуманiзм на вiйнi. Вiн показує вiдповiдальнiсть героïв перед собою, перед iншими, умiння бути чесними, намагання взяти тягар вiйни на своï плечi, пiдтримати один одного. Та не всi героï проявляють людянiсть, мужнiсть, благородство, поряднiсть. Наприклад, Гладунов — на вигляд здоровенний хлопець, бравий, вишуканий, але, коли почався бiй, саме в момент випробування, елементарна поряднiсть i сила Духу в нього зникли, вiн став боягузом i дезертиром. Гончар захоплено пише про справжнiх солдат-патрiотiв, якi незламнi духом, вiрнi Батькiвщинi, а отже, вiрнi собi. Вони долають найважчi обставини i залишаються людьми: з любов'ю, з честю, товариською солiдарнiстю, шляхетнiстю душi.