Твiр по романi Диккенса Дэвид Копперфилд

З iм'ям Чарльза Диккенса зв'язана цiла епоха в розвитку
англiйськоï лiтератури. Великим поетом називали письменника критики
за легкiсть, з якоï вiн володiв словом, фразою, ритмом i образом.
Його майстернiсть багато в чому не уступало майстерностi самого
Шекспiра. Перетворивши й видозмiнивши сам жанр традицiйного роману,
Диккенс втiлив у своïх добутках величезна кiлькiсть власних задумiв
i спостережень. У його творчостi знайшли вираження демократичнi
симпатiï автора й протест проти соцiальноï несправедливостi. У
своïх романах письменник розкрив волаючi протирiччя мiж бiднiстю й
багатством
За словами Чернишевського, Диккенс став захисником нижчих проти вищих,
карателем неправди й лицемiрства. А росiйський письменник А. М. Горький
писав: Диккенс залишився для мене письменником, перед яким я шанобливо
схиляюся, ця людина изумительно осягла труднейшее мистецтво любовi до
людей. Дiйсно, вся творчiсть англiйського письменника пронизано
iдеєю боротьби за справедливiсть, твердженням i прославлянням
краси, людського достоïнства й працьовитостi простоï людини.
Вiра в людину, любов до нього, гаряче спiвчуття його положенню робили
романи Ч. Диккенса близькими самому широкому колу читачiв, завдяки
ïм слава письменника нiколи не мерхнуло нi при життi, нi пiсля
смертi
Серед добуткiв великого англiйського письменника чимало таких, якi
можна було б смiло назвати автобиографичними. Хоча героï ïх,
звичайно ж, не були точною копiєю самого автора. Одним з таких
добуткiв став роман Диккенса Дэвид Копперфилд, головний герой якого,
юний Дэвид, бачить несправедливiсть i бореться з нею, знаходячи все
бiльше число друзiв i союзникiв. У характерi Дэвида Копперфилда вiдразу
ж залучає його невичерпна вiра в людей, у добро, справедливiсть.
Носiями цього добра стають для хлопчика сiм'я його няньки Пегготи й
бабуся Бетси Тротвуд. Життєва iсторiя Дэвида зв'язана в першу
чергу з перiодом його дорослiшання. Вiн одержував утворення й
виховувався в рiзних людей, кожний з яких застосовував, своï, що
рiзко вiдрiзняються вiд всi iнших, методи виховання
Вiдчуваючи ïх на собi самому й спостерiгаючи за умовами життя
своïх друзiв i знайомих, юний Копперфилд учився становити власну
думку про людей, про життя, про добро й зло, про справедливiсть, правду
й неправду. Ворожiсть i вiдразу викликають у хлопчика люди, подiбнi
Криклу, що сам нiчого не знає, крiм мистецтва пороття, i бiльше
неосвiчений, чим самий останнiй учень у його школi. Ненависний йому й
жорстокий, безсердечний Мэрдстон, що вважає дитину тягарем. А от
Ветси Тротвуд, незважаючи на зовнiшню суворiсть, викликає в Дэвида
тiльки теплi почуття. Герой Диккенса бачить у нiй втiлення добра,
справедливостi й щиросердечноï чистоти Письменник
намагається проаналiзувати у своєму добутку причини й
джерела моральноï недосконалостi людей, ïхнього морального
калiцтва. У романi нам вiдкриваються покалiченi долi деяких героïв,
таких як Урия Хип i Стирфорт. Вони — живе пiдтвердження
недосконалостi системи утворення. Стирфорт — аристократ, якому
було все дозволено ще в школi Крикла.
У життi вiн поступово перетворюється в теперiшнього сноба, що
вважає своє походження виправданням самих поганих вчинкiв .
Урия, що одержав утворення в школi для бедних, також нещасливий.
Мстивий, жорстокий, низький догiдник, вiн раболiпствує перед
усiма, хто займає бiльше високе положення в суспiльствi. Це
калiчить не тiльки особистiсть героя, але i його життя. Автор Дэвида
Копперфилда не випадково малює поряд iз приємними, добрими
образами подiбних убогих духом i зiпсованих життям персонажiв. Вiн таким
шляхом прагне показати вся недосконалiсть iснуючоï в тi часи
системи утворення. I для того щоб його думка була бiльше
переконливоï, вiн вкладає власнi поняття в мiркування дитини.
Мир дитинства — самого чистого й незiпсований, ока дитини
помiчають всi дрiбнi деталi навколишнього свiту, висловлення й
мiркування дiтей — самi безпосереднi й правдивi. Нехай навiть
iнодi вони вбранi в дивнi, небагато смiшнi форми: червонi щоки Пегготи
настiльки вражають Дэвида, що вiн дивується, чому ïх не
клювали птаха замiсть яблук, а бiла-чорно-коричнева особа й порожнi очi
Мэрдстона — це коротка, але яскрава й точна характеристика
жорстокого й грубого героя
В Дэвиде Копперфилде, як i в багатьох iнших творах Диккенса, важлива
роль вiдведена питанню виховання. Це не випадково, тому що на виховання
й утворення, на вдосконалювання цiєï системи письменник
покладав дуже бiльшi надiï. Саме виховання вiдiграє головну
роль у процесi формування особистостi. I якщо недосконало й неправильна
система виховання — покалiченоï буде доля людини, зiпсований
i загублений буде його внутрiшнiй мир. I навпаки, правильна система
утворення й виховання, заснована на традицiях добра й справедливостi, на
щирiй любовi й турботi про пiдростаюче поколiння, дасть суспiльству
цiльних, гiдних людей, здатних принести користь краïнi й людям, що
несуть радiсть i щастя в навколишнiй ïх мир
Письменник нiколи не переставав вiрити в можливiсть перетворення
суспiльства мирним шляхом, хоча згодом його погляди стали бiльше
осмисленi й глибокими, його висновки й життєва позицiя —
бiльше зваженоï, значноï i ясноï
В Дэвиде Копперфилде Диккенс ставить i цiлком виразно вирiшує
проблему позитивного героя. Його позитивнi героï — простi
люди, що пiзнали бiднiсть i приниження, що витримали важкi життєвi
випробування й при цьому оставшиеся людьми — людьми iз чистим i
вiдкритим серцем, здатним любити й ненавидiти, здатним вiдрiзнити правду
вiд неправди, щирiсть вiд удавання, добро вiд зла. Ïхнi добрi
серця, ïхня чуйнiсть i шляхетнiсть, ïхня чеснiсть i оптимiзм
за всiх часiв залучали й будуть залучати симпатiï читачiв усього
миру. Автор свято вiрить у силу морального впливу на людей, i тому в
нього завжди добро трiумфує над злом. Адже, по глибокому
переконанню письменника, у життi все закономерно спрямовується до
вiчного торжества добра й справедливостi