На яшмових сходах разом з Лi Бо
I роки проходять, Але в пору дощiв Схожу, як бувало, На стiну пустого
палацу. I знову стоïть вона на стiнi пустого палацу i
вдивляється в небо, яке вже дихає осiнню. Холодна темрява
проникає у широкi рукава ïï вбрання, охоплює тiло
й пiдбирається до серця. Шовковисто-бiлий мiсяць байдуже ллє
своє свiтло, i бiлi роси тьмяно сяють у ньому. Iз приходом ночi
гiрка туга чекає на неï у кутках спорожнiлих покоïв i не
вiдпускає до перших променiв сiрих безрадiсних свiтанкiв. Вiтер
доносить здалеку печальнi звуки флейти ïй вiд них не сховатись.
Бiль не вгамувати тiй, кого покинуто назавжди…
Мотив Печалi на яшмовому ґанку один iз провiдних у ки-тайскiй
лiрицi. Тема покинутоï iмператорськоï наложницi та й взагалi
покинутоï коханоï завжди приваблювала поетiв: ще у пятому
сторiччi поет Се Тяо пронизливо й глибоко описує тугу за коханим
залишеноï жiнки: нiч для неï бескiнечна, так само, як i
роздуми про милого. Однак не варто думати, що такий сюжет
стосується тiльки жiнок: дуже часто (адже мало хто з китайських
поетiв не залишив подiбних вiршiв) вiн був приводом виразити свою
печаль, вiдчуття осенi тобто схилу лiт, усвiдомлення того, що позаду
залишилось бiльше часу, нiж попереду, i що в майбутньому лише сива зима.
Зразковим вiршем у цьому ключi є один iз творiв великого Лi Бо
вiдомого також як Безсмертний Поет. Вишуканiсть i глибина його рядкiв,
якими вiн переспiвує вiчний мотив, важко переоцiнити.
Один iз видатних китайских критикiв, знатокiв лiрики, сказав, що, два
десятка слiв, якi написав Лi Бо, вартi двох тисяч. I.дiйсно: яскравим
пiдтвердженням цього висловлення, рiвно як i майстерностi митця, є
та багатоплановiсть, яка вiдкривається читачевi мiж рядками й
дозволяє нашiй уявi торкнутись того, що причаïлось за ними.
Туга та печаль не просто вiдчуваються нами, але й переживаються кожною
частинкою єства, немов ми самi є лiричними героями вiршу.
Холод яшми й вiтру, сяйво мiсяця, вологiсть вбрання, важкого вiд
вечiрнiх рос, голка нудьги у серцi все це повстає з вiршового
шовку та стає настiльки реальним, що грiх не погодитись iз
видатним китайським письменником Чжу Сi: Лi Бо сама досконалiсть у
вiршах.
