Батько Браун герой детективних новел письменника Честертона Простодушнiсть о. Брауна

Дружба з цим священиком зiграла велику роль у життi й творчостi Честертона, який написав велику кiлькiсть книг i есе, присвячених питанням католицькоï морально-релiгiйноï тематики: Ортодоксiя (1908), св.Франциск Ассiзький (1923), Католицька церква i звернення (1927). Вiд о. бКоннора Честертон отримав хрещення в католицтво в 1922 роцi в Бiконсфiлд. У низцi багатьох лiтературних героïв-детективiв, таких, як Шерлок Холмс, Еркюль Пуа-ро або Мегре, о.Б. займає особливе мiсце. Дивний його зовнiшнiй вигляд: у нього круте дитяче обличчя, велика кругла голова, круглi очi — весь вiн якийсь круглий i маленького зросту — Клецька, коротун. Вiн нiби пiдкреслено протиставлений гордим, важливим, сильним — то й справа що-небудь роняє, повзає по пiдлозi, весь час шукає свою парасольку. Вiн усюди як би непомiтний, як би вiдсутнiй будучи присутнiм.
У о.Б. немає зовнiшньоï дiï — кiлька швидкоплинних поглядiв, малозначних реплiк — i злочин розкрито. При цьому о.Б. найменше турбує, чи послiдує за розкриттям злочину арешт злочинця — у багатьох оповiданнях читачевi здається, що злочинець встигає сховатися або замести слiди. Усiм цим Честертон пiдкреслює, що його о.Б. веде боротьбу не зi злочинцями, а зi злом, наслiдком якого стають злочину. Ця боротьба багато в чому внутрiшня — о.Б. розкриває злочини не за допомогою законiв логiки, а з допомогою свого вiдчуття морального закону, основою якого для нього є християнська вiра. Через образ о.Б. постiйно проходять католицькi мотиви грiха, покаяння та спокути, i вiн сам виявляється свого роду знаряддям божественного промислу, що викривають грiшникiв та Спасителя невинних. Герой Честертона переконаний в тому, що розум розумний скрiзь. Вiн вiрить у незламнiсть згiдного розуму морального закону. Гостре вiдчуття будь-якого порушення цього закону дозволяє о.Б. заглянути в самий корiнь , що сталося, в якому злочинець — жертва своïх власних пристрастей. Не можна втриматися на одному рiвнi зла, — каже о.Б. — людина, хоча б у думках отступивший вiд заповiдей i не розкаявся в цьому, буде опускатися все нижче, до самих тяжких злочинiв. Боротьба не з людиною, а з пристрастями, обуревающими його, дозволяє о.Б. iнодi навiть запобiгти злочину — вiн нiби виправляє моральне почуття людини. Сан католицького священика пiдкреслює покликання о.Б. проникати в глибини людських сердець, що дозволяє безпомилково розгадувати найтемнiшi задуми. Образ о.Б. несе в собi суттєвий притчевий елемент. Це свого роду мудрий старець початку XX столiття, що сполучає в собi риси християнського священика, доброго Мерлiна i Порфирiя Петровича. Його функцiя — розiбратися у змiшуваннi бiлого i чорного, поставити, в моральному вiдношеннi, все з голови назад на ноги.
Людина може чесно вiрити, що красти — похвально. Але чи розумно говорити, що вiн чесно вiрить у безчеснiсть — так у притчевий стилi о.Б. спростовує кредо морального релятивiзму. О.Б. — один з дуже нечисленних лiтературних героïв, для яких життя — це мистецтво дотримання моральноï заходи, мистецтво, в якому кожен крок необхiдно перевiряти свiдомiстю i совiстю. Будь-яка крайнiсть аморальна — i соцiал-революцiонери, i плутократи, якi сповiдують дарвiнiзм, представляють для о.Б. двi сторони однiєï медалi. Небезпека виникає i тодi, коли до моральноï єресi звикають, приймають ïï як належне. Англiйськi лiтературознавцi вiдзначають, що детективнi здiбностi о.Б. тiсно пов'язанi i з його естетичним почуттям: моральне калiцтво, вважає о.Б., завжди призводить до потворностi естетичного. За влучним спостереженням М. Трауберг, о.Б., як i сам Честертон, — лицар порядку i свободи, ворог тиранiï i анархiï. Радiсть немислима для нього без спiвчуття, а протиставленi вони зневiрi i благодушностi. Дивацьких безтурботнiсть невiддiльна вiд любовi до чiткостi i мiцностi, iєрархiï i укладу. Смирення неможливо без високоï гiдностi, мiцнiсть духу — без м'якостi серця.