Батько Браун герой детективних новел письменника Честертона Простодушнiсть о. Брауна
Дружба з цим священиком зiграла велику роль у життi й творчостi
Честертона, який написав велику кiлькiсть книг i есе, присвячених
питанням католицькоï морально-релiгiйноï тематики: Ортодоксiя
(1908), св.Франциск Ассiзький (1923), Католицька церква i звернення
(1927). Вiд о. бКоннора Честертон отримав хрещення в католицтво в 1922
роцi в Бiконсфiлд. У низцi багатьох лiтературних героïв-детективiв,
таких, як Шерлок Холмс, Еркюль Пуа-ро або Мегре, о.Б. займає
особливе мiсце. Дивний його зовнiшнiй вигляд: у нього круте дитяче
обличчя, велика кругла голова, круглi очi — весь вiн якийсь
круглий i маленького зросту — Клецька, коротун. Вiн нiби
пiдкреслено протиставлений гордим, важливим, сильним — то й справа
що-небудь роняє, повзає по пiдлозi, весь час шукає
свою парасольку. Вiн усюди як би непомiтний, як би вiдсутнiй будучи
присутнiм.
У о.Б. немає зовнiшньоï дiï — кiлька швидкоплинних
поглядiв, малозначних реплiк — i злочин розкрито. При цьому о.Б.
найменше турбує, чи послiдує за розкриттям злочину арешт
злочинця — у багатьох оповiданнях читачевi здається, що
злочинець встигає сховатися або замести слiди. Усiм цим Честертон
пiдкреслює, що його о.Б. веде боротьбу не зi злочинцями, а зi
злом, наслiдком якого стають злочину. Ця боротьба багато в чому
внутрiшня — о.Б. розкриває злочини не за допомогою законiв
логiки, а з допомогою свого вiдчуття морального закону, основою якого
для нього є християнська вiра. Через образ о.Б. постiйно проходять
католицькi мотиви грiха, покаяння та спокути, i вiн сам
виявляється свого роду знаряддям божественного промислу, що
викривають грiшникiв та Спасителя невинних. Герой Честертона переконаний
в тому, що розум розумний скрiзь. Вiн вiрить у незламнiсть згiдного
розуму морального закону. Гостре вiдчуття будь-якого порушення цього
закону дозволяє о.Б. заглянути в самий корiнь , що сталося, в
якому злочинець — жертва своïх власних пристрастей. Не можна
втриматися на одному рiвнi зла, — каже о.Б. — людина, хоча б
у думках отступивший вiд заповiдей i не розкаявся в цьому, буде
опускатися все нижче, до самих тяжких злочинiв. Боротьба не з людиною, а
з пристрастями, обуревающими його, дозволяє о.Б. iнодi навiть
запобiгти злочину — вiн нiби виправляє моральне почуття
людини. Сан католицького священика пiдкреслює покликання о.Б.
проникати в глибини людських сердець, що дозволяє безпомилково
розгадувати найтемнiшi задуми. Образ о.Б. несе в собi суттєвий
притчевий елемент. Це свого роду мудрий старець початку XX столiття, що
сполучає в собi риси християнського священика, доброго Мерлiна i
Порфирiя Петровича. Його функцiя — розiбратися у змiшуваннi бiлого
i чорного, поставити, в моральному вiдношеннi, все з голови назад на
ноги.
Людина може чесно вiрити, що красти — похвально. Але чи розумно
говорити, що вiн чесно вiрить у безчеснiсть — так у притчевий
стилi о.Б. спростовує кредо морального релятивiзму. О.Б. —
один з дуже нечисленних лiтературних героïв, для яких життя —
це мистецтво дотримання моральноï заходи, мистецтво, в якому кожен
крок необхiдно перевiряти свiдомiстю i совiстю. Будь-яка крайнiсть
аморальна — i соцiал-революцiонери, i плутократи, якi сповiдують
дарвiнiзм, представляють для о.Б. двi сторони однiєï медалi.
Небезпека виникає i тодi, коли до моральноï єресi
звикають, приймають ïï як належне. Англiйськi лiтературознавцi
вiдзначають, що детективнi здiбностi о.Б. тiсно пов'язанi i з його
естетичним почуттям: моральне калiцтво, вважає о.Б., завжди
призводить до потворностi естетичного. За влучним спостереженням М.
Трауберг, о.Б., як i сам Честертон, — лицар порядку i свободи,
ворог тиранiï i анархiï. Радiсть немислима для нього без
спiвчуття, а протиставленi вони зневiрi i благодушностi. Дивацьких
безтурботнiсть невiддiльна вiд любовi до чiткостi i мiцностi,
iєрархiï i укладу. Смирення неможливо без високоï
гiдностi, мiцнiсть духу — без м'якостi серця.
