Творчiсть Жана Франсуа Мiлле

Охарактеризуємо тут творчiсть одного з них — нормандця Жана
Франсуа Мiлле (1814 — 1875) — “великого
селянина”, який, як вважають французи, не мав попередникiв.
Народився вiн у маленькому селищi поблизу моря i пройшов у велике
мистецтво шлях, подiбний Шевченковому У селi хлопчик не бачив жодного
маляра, однак мав суто iнстинктивний потяг до живопису: виконуючи
сiльськi роботи (сiяв, копав землю, косив, молотив, рубав дрова), вiн на
бiлiй стiнi намалював, як свiдчить легенда , дерево, потiм фруктовий
сад, згодом селянина, котрий повертається з церкви (родичi
впiзнали його).
У 20 рокiв Мiлле почав навчатися малюванню, у 23 потрапив до майстернi
Поля Делароша — майстра iсторичного живопису, твори якого
пропонував Шевченковi для наслiдування Брюллов, що залишилося на рiвнi
пропозицiï. У 1844 р. Жан Франсуа виставив своє полотно
“Молочарка”, де зробив спробу узгодити академiчний канон iз
власною манерою. Пiзнiше вiн цiлком вiдмовився вiд академiзму, прийнявши
наприкiнцi 40-х рокiв (полотно “Вiяльник”, 1848) важливе
рiшення — зображати селян та ïхнє просте суворе життя.
Створивши узагальнений образ працi, Мiлле пiднiс його до фiлософських
узагальнень: пози його персонажiв, найпростiшi дiï, котрi вони
виконують, мають пiдтекст величавого заглиблення у вiкову мудрiсть, у
глибиннi сєиси людського буття. Праця у його розумiннi тотожна
знанням про iстину -так художник розповiдав про благородство,
духовнiсть, високу мораль, чистоту помислiв сiльського трудiвника.
Подiбним чином зображав своïх героïв (особливо у повiстях)
Шевченко . На його думку, вони, вихiдцi з украïнського села,
своєю працею або талантом i моральними якостями є iстинними
подвижниками, духовними лицарями.
До речi, зiставляючи Шевченка-художника з французьким митцем, П.
Бiлецький зауважив, що “Мiлле переважає Шевченка як майстра,
але Шевченко випереджає Мiлле як фiлософ”, очевидно, маючи
на увазi й поетичнi твори украïнця. Як i украïнський,
нормандський митець досконало володiв лiнiйним i тонованим малюнком:
використовував рiзну технiку — олiвець, перо, пастель, з середини
1850-х рокiв виконував офорти i по праву вважався одним з кращих
рисувальникiв ХIХ ст.. Про його творчiсть написанi численнi дослiдження.
У картинах “великого селянина” Мiлле вбачали мотиви
епiчноï поезiï, притчовiсть Бiблiï, силу
мiкеланджелiвськихузагальнень. Зокрема про картину .”Обiд
женцiв” (1853) Готьє вiдгукнувся так: “Деякi з цих
окоренкуватих селян чимось подiбнi до флорентiйцiв, статури, наданi
ïм художником, нагадують постави Мiкеланджелових статуй, вони
дихають величчю працiвникiв, якi живуть одним з природою життям”
Такими ж є i окремi персонажi поезiï-прози-малярства
Шевченка, який перегукується з Мiлле концептуальним пiдходом до
спiльних тем