Специфiка Етюдiв про вдачi. Аналiз роману Батько Горио

В 1834 у Бальзака зароджується думка створити багатотомний добуток
— картину вдач його часу, величезна праця, згодом озаглавлений
ïм Людська комедiя. По думцi Бальзака Людська комедiя повинна була
бути художньою iсторiєю й художньою фiлософiєю Францiï,
як вона зложилася пiсля революцiï
Над цiєю працею Бальзак працює протягом всього свого
наступного життя, вiн включає в нього бiльшiсть уже написаних
добуткiв, спецiально для цiєï мети переробляє ïх.
Це величезне лiтературне видання вiн намiтив у наступному видi:
Перша частина — Етюди про вдачi- шiсть вiддiлiв: Сцени iз
приватного життя , Сцени iз провiнцiйного життя , Сцени з життя Парижа,
Сцени з полiтичного життя Сцени з вiйськового життя, Сцени iз сiльського
життя
Друга частина — Фiлософськi дослiдження. Задумано 27 добуткiв, з
них здiйснено 22: Шагренева шкiра, Невiдомий шедевр , У пошуках
абсолюту.
Третя частина — Аналiтичнi дослiдження (задумане 5 —
здiйснене один добуток: Фiзiологiя шлюбу). Бальзак так розкриває
свiй задум: исследование вдач дає всю соцiальну дiйснiсть, не
обiйшовши жодного положення людського життя, жодного типу, жодного
чоловiчого або жiночого характеру, нi однiєï професiï,
нi однiєï життєвоï форми, нi однiєï
соцiальноï групи, нi однiєï французькоï областi, нi
дитинства, нi старостi, нi дiйшлоï вiк, нi полiтики, нi права, нi
вiйськового життя. Основа — iсторiя людського серця, iсторiя
соцiальних вiдносин. Не вигаданi факти, а те, що скрiзь
вiдбувається.
Роман Батько Горио знаменує новий етап у творчому розвитку
Бальзака, як i весь 1835 рiк. У ньому за зовнiшнiм фасадом щоденностi
схованi найбiльшi трагедiï людського життя. Батько Горио не
явояется iсторiєю життя одного персонажа — це зрiз життя
суспiльства в певний перiод його розвитку. Цiкавий рух роману по
роздiлах Людськоï комедiï: в 1843 роцi про був включений в
Сцени паризького життя, на замiтки автора говорять про те, що вiн
вирiшив помiстити цей роман в Сцени приватного життя. Шлях той же, що й
в Гобсека: сцени приватного життя вбирають у себе бiльша кiлькiсть
фактiв i явищ, вони характеризують суспiльство в цiлому. А приватне
життя — це життя сiмей, Людська комедiя, як писав Бальзак,
зображує мир через призму сiм'ï
Растиньяк розкривається в листах сестрам i тiтцi, у Вiкторини
Тайфер доля будується на вiдносинах з батьком i братом, доля Горио
є, по сутi, доля його двох безпутних дочок. Щире почуття
вiдсутнє. Сiм'ï зв'язують лише грошовi вiдносини. Навiть
провiнцiал, що вiдрiзняється вiд паризькоï публiки, Растиньяк
випрошує грошi, щоб потрапити у вище свiтло. Роман створювався
тодi, коли задум Людськоï комедiï уже зложився у свiдомостi
автора. У Бальзака немає iншого добутку, у якому б
з'єдналася настiльки велика кiлькiсть персонажiв i були б
представленi практично всi шари сучасного йому суспiльства. Виключення
може скласти лише Гобсек . Подiï розвертаються переважно в пансiонi
мадам Воке, це паризьке мiщанство, де поруч iз Мишоно, Пуаре
з'являється Растиньяк — провiнцiйний дворянин, а так само
майбутнiй лiкар Бьяншон, творча особистiсть
За допомогою Растиньяка читач попадає в аристократичнi салони
— де Босеан i де Ресто, через Дельфiновi — ми бачимо
середовище Нунсинжена — одного iз самих багатих банкiрiв в
Людськiй комедiï. Так входить у роман група персонажiв, що фактично
визначила в 1820-30х роках полiтиковi Францiï. Однак Бальзаковi не
настiльки важливо показати всi рiвнi соцiальноï
iєрархiï, як продемонструвати ïхня подiбнiсть у
сприйняттi життєвих цiнностей i переконань. Рiзнорiдне середовище
тут перетворюється в монолiт, де вище бажання збагатитися
немає нiчого. У центрi оповiдання перебуває пансiон Воке.
Вiн є своєрiдним зосередженням, може бути, навiть символом
соцiальних i моральних законiв, властивих сучасноï Бальзаковi
Францiï
Не випадково Растиньяк зближає судження про закони суспiльства
вiконтеси Босеан i Вторена. Каторжник, говорячи про людей, розумiє
мир як павукiв у банку, однак вiконтеса порiвнює людей з кiньми,
яких можна заганяти й мiняти на кожнiй поштовiй станцiï. По сутi
бруднi норми життя всiх кiл суспiльства, але будинок Воке бiльше
вiдкритий ïх демонструє. Зробити узагальнення, з'єднати
соцiальнi групи на рiвнi моральних законiв Бальзаковi знову допомагають
речi. З ïхньою допомогою створюються портрети, так, назва пансiону
Воке свiдчить про рiвень культури господарки й пансiонерiв, або,
скорiше, про ïхню байдужнiсть до того, що ïх оточує.
Сiмейний пансiон для осiб обоего пiдлоги й iнша.
Детальний опис пансiону, де живуть героï, що є узагальненням
самого середовища, демонструють всю вбогiсть iснування героïв, якi
виховуються залежно вiд цього середовища. Зовнiшнiсть персонажа, його
манера поводитися й навiть одягатися ( спiдниця панi Воке), нерозривно
пов'язанi з тим, що ïх оточує. Оповiдання ведеться вiд
третьоï особи, але завдання Бальзака не пiднести читачам
готовоï моралi, а в тiм, щоб показати, як тече саме життя, як люди
сприймають своє мiсце в життi, своï можливостi, а це i
є те нове, що автор вносить у концепцiю роману ново столiття.
Достаток мiркувань персонажiв, так само як маса авторських описiв,
рятує автора вiд необхiдностi дидактизму, дозволяючи самому
читачевi робити висновки про вдачi, що панують у сучасному Бальзаковi
суспiльствi Францiï 19 столiття